Структура та органи управління закладом освіти

СТРУКТУРА ТА ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Управління навчально-виховними закладами здійснюють на основі положень Конституції України, Закону «Про освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад. Управлінська діяльність, як і навчальна, виховна, будь-яка інша діяльність, ґрунтується на дотриманні ряду принципів, якими керуються директор і його заступники при виконанні всіх управлінських функцій.

Принцип управління - це основне положення, що випливає із закономірностей управлінської діяльності.

Закономірності в управлінні школою - це стійкі взаємозв'язки, взаємозалежності між процесом управління і зовнішніми відносно нього суспільними системами й умовами; між компонентами процесу управління і компонентами педагогічного процесу; між компонентами процесу управління. До них належать: залежність ефективності внутрішкільного управління від урахування в діяльності школи особливостей зовнішнього середовища, яке на неї впливає; закономірність відповідності механізмів управління навчально-виховним закладом загальнодержавним механізмам; залежність ефективності внутрішкільного управління від створення умов, необхідних для реалізації мети школи; закономірність взаємодії керуючої та керованої підсистем (за вирішальної ролі першої); залежність ефективності внутрішкільного управління від оптимального співвідношення управлінських впливів, самоорганізації і саморегулювання; залежність якості управління від надійності й достатності інформаційного забезпечення; закономірність цілісності всіх функцій управління в кожному з управлінських циклів.

До основних принципів належать:

- принцип прогностичності внутрішкільного управління;

- єдності державних і внутрішкільних механізмів управління;

- демократизації і гуманізації управління;

- раціонального поєднання централізації і децентралізації;

- єдності єдиноначальства і колегіальності;

- гласності, відкритості управління;

- об'єктивності та інформаційної достатності;

- плановості, перспективності;

- компетентності;

- оптимізації

- системності в управлінні.

Принцип прогностичності внутрішкільного управління. Однією з найвагоміших характеристик загальноосвітнього навчального закладу є його тісні специфічні взаємозв'язки із зовнішнім середовищем. Жоден навчальний заклад не може бути "островом у собі". Він повністю залежить від зовнішнього середовища: економічних умов, соціальних, культурних, політичних факторів і под. Принцип означає, що школа повинна вивчати особливості впливу зовнішнього середовища, розробляти способи взаємодії з ним, перебудовувати навчально-виховний процес і водночас підкоряти середовище для досягнення своєї мети.

Принцип єдності державних і внутрішкільних механізмів управління. Принцип означає, що внутрішкільне управління повинно забезпечувати повне використання умов, створених державою для функціонування загальноосвітньої школи: законів, постанов, нормативних вимог; установлених стандартів, до складу яких входять навчальні плани, програми, вимоги до рівня освіченості; положень прогностики, педагогіки, психології, теорії управління, шкільної гігієни, юридичної науки, медицини, економічної теорії.

Принцип демократизації і гуманізації управління полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора і орієнтує на:
1) делегування певної частини прав і повноважень адміністрації таким громадсько-державним структурам, як Рада школи, педагогічна рада, методичні об'єднання, учнівське самоврядування, забезпечення виборності та звітності цих управлінських структур;

2) максимальне використання самодіяльності й ініціативи вчителів, учнів, батьків, широкої громадськості, прояву їх творчих сил;

3) встановлення, функціонування і розвиток демократичних стосунків між керівниками, учителями, вихователями, учнями і батьками;

4) встановлення оптимального співвідношення цілеспрямованих управлінських впливів, співробітництва, співуправління і самоуправління.

Співробітництво між адміністрацією і вчителями може бути сформоване лише на основі гласності, яка передбачає наявність повної, об'єктивної, всебічної інформації про все, чим живе школа. Тому демократизація внутрішкільного управління передбачає звіти не тільки учителів перед адміністрацією, а й адміністрації перед учителями, звіти педагогічної ради перед загальношкільними зборами наприкінці кожного навчального року, створення спеціальної системи внутрішкільної інформації широкого користування (використання стінної преси, радіо, телебачення тощо).

Головним органом самоврядування є конференція представників громадськості, педагогів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають раду школи. Основні питання роботи школи директор зобов'язаний узгоджувати з радою.

Положенням про загальноосвітній навчальний заклад чітко окреслюються права та обов'язки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є її демократичною правовою базою. Школа постає маленьким «острівцем» правової держави, де все регулюється нормами і правилами.

Принцип гуманізації ґрунтується на усвідомленні людини як найвищої цінності, необхідності поваги до неї. Передбачає створення гуманних стосунків, оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності дитячого і педагогічного колективів.

Принцип поєднання централізації і децентралізації. В умовах надмірної централізації в управлінні підсилюється адміністрування, сковується ініціатива керівників нижчих рівнів, учителів, учнів, що перетворює їх у простих виконавців прийнятих без них рішень. Відбувається дублювання управлінських функцій, перевантаження як керівників, так і виконавців.

Децентралізація управління також може привести до зниження ефективності діяльності навчального закладу. Зменшення ролі керівника та адміністрації призводить до втрати аналітичних і контролюючих функцій управління, що, в свою чергу, створює серйозні проблеми у житті та діяльності педагогічного колективу, спричиняє конфлікти, непорозуміння, невиправдане протистояння адміністративних і громадських органів управління.

Поєднання централізації і децентралізації у внутрішкільному управлінні підвищує координацію дій усіх структурних підрозділів навчального закладу, виключає дублювання, створює умови для прийняття управлінських рішень на професійному рівні, спрямовує діяльність керівників адміністративних і громадських органів в інтересах усього колективу.

Принцип єдиноначальності і колегіальності в управлінні. Виявляється в персональній відповідальності керівника навчально-виховного закладу перед вищими органами освіти, суспільством, державою, законом за стан справ у керованій ним установі. Директор має право в межах закону самостійно приймати рішення, вимагати їх виконання від усіх працівників закладу. Він поєднує свою діяльність із колегіальними органами — радою, педагогічною радою — і несе відповідальність за реалізацію рішень цих органів.

Колегіальність передбачає чітке розмежування і дотримання повноважень всіх учасників педагогічного процесу, опору на досвід і знання членів педагогічного колективу, їх участь у підготовці, розробці й обговоренні рішень, зіставлення різних точок зору, прийняття оптимального рішення. Якщо колегіальність пріоритетна на етапі обговорення і прийняття рішень, то єдиноначальність необхідна насамперед на етапі реалізації цих рішень.

Реалізація принципу єдиноначальності і колегіальності в управлінні навчально-виховним процесом знаходить своє втілення в діяльності різних рад, комісій, що діють на громадських засадах; у роботі конференцій, зльотів, з'їздів, де необхідний колективний пошук і персональна відповідальність за прийняте рішення.

Принцип гласності, відкритості управління. Зобов'язує до відкритого прийняття рішень педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (розподіл навчальних годин, прийом та звільнення з роботи вчителів, інших працівників). Гласність та відкритість запобігають соціально-психологічній напруженості в педагогічному, учнівському та громадському середовищах.

Принцип об'єктивності і повноти інформації в управлінні загальноосвітнім закладом орієнтує на наявність об'єктивної і повної інформації про функціонування педагогічного процесу: успішність учнів, якість їх знань; стан викладання навчальних предметів; стан виховної роботи і ступінь вихованості учнів; робота з педагогічними кадрами; робота з батьками, громадськістю; матеріально-технічна база та ін.

На першому етапі - створення системи інформаційного забезпечення - здійснюється моделювання і організація найпростішого інформаційного забезпечення. На другому - подальша модернізація з використанням ЕОМ і створення банку даних підсумкової інформації. Безперервне відстеження ходу, результатів і ефективності педагогічного процесу на основі комп'ютерної технології збору і обробки інформації називають моніторингом педагогічного процесу.

Управлінська інформація розподіляється за різними ознаками: за часом - щоденна, щомісячна, четвертна, семестрова, щорічна; за функціями управління - аналітична, оцінна, конструктивна, організаційна; за джерелами надходження - внутрішкільна, відомча, позавідомча; за цільовим призначенням - директивна, ознайомча, рекомендаційна.

Об'єктивна і повна інформація необхідні керівнику навчального закладу на всіх етапах управлінського циклу: на етапі аналізу, планування роботи, організації виконання, контролю і регулювання. Від уміння організовувати її надходження, обробку, аналіз і використання залежить ефективність управління і функціонування навчально-виховного процесу.

Принцип плановості. Передбачає чітку систему перспективного і щоденного планування усіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуванням об'єктивних умов та соціально-економічних можливостей конкретного закладу освіти. При цьому всі плани мають бути спрямовані на вирішення основних завдань школи.

Принцип перспективності. Випливає з необхідності передбачення та прогнозування діяльності школи не лише на семестр, навчальний рік, але й на увесь цикл навчання учнів у школі.

Принцип компетентності. Вимагає високого рівня науково-педагогічної підготовки, загальної ерудиції, професіоналізму директора та вчителів.

Принцип оптимізації. Спрямований на створення в навчально-виховному закладі найсприятливіших соціально-психологічних та економічних умов для ефективної діяльності учасників педагогічного процесу.

Принцип системності в управлінні передбачає розуміння системної природи педагогічного процесу. Системний підхід в управлінні школою спонукає керівника мати чітку уяву про школу як систему: її основні компоненти (основні частини), структуру (її зв'язки і відношення, які складаються або руйнуються між цими частинами), інтегративну властивість системи, яка є результатом взаємодії компонентів, а не властивостей окремих з них. Стійкість інтегративної властивості залежить від цілісності системи.

Системність в управлінні школою передбачає також цілісність усіх функцій управління в кожному із управлінських циклів. Кожна із функцій управління є об'єктивно необхідним видом управлінської діяльності. Реалізація кожної наступної функції значною мірою залежить від того, наскільки повно реалізується попередня функція. Так, якщо після планування відсутній етап організації (не визначено хто, що і коли буде виконувати), то внутрішкільний контроль буде формальним.

Реалізація принципу системності в управлінні виключає як однобічність, так і гіпертрофію окремих функцій. Принцип підкреслює, що управлінська діяльність логічна, послідовна, всі її функції важливі.

УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

· органи колегіального управління школою (конференція, рада школи, педагогічна рада, нарада при директорі, його заступниках);

· адміністрація школи (директор, його заступники);

· органи громадського самоврядування (учнівське самоврядування, учителів (профком, методична рада), батьків (батьківський комітет).

Конференція є вищим колегіальним органом громадського самоврядування школи

УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАЦІЇ ШКОЛИ:

Управління сучасною школою є складною системою з багатьма внутрішніми взаємозв'язками. Його ефективність багато в чому залежить від правильного розподілу обов'язків в адміністрації школи, до якої належать директор та заступники.

ОРГАНИ ГРОМАДСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ:

З метою демократизації управління, налагодження зворотного зв'язку, поточного коригування управлінських рішень у навчальному закладі діють органи громадського самоврядування учнів (учнівський комітет школи (класу), учителів (профспілковий комітет, методична рада), батьків (батьківський комітет школи (класу), повноваження яких визначає статут школи. Вони є дієвим засобом формування громадської думки, сприяють діалогізації взаємин з адміністрацією

Функції управління освітньою установою

Усі функції управління освітньою установою - школою- можна розділити на три великі групи

функції управління підтримкою стабільного функціонування школи;
функції управління розвитком школи та інноваційними процесами;
функції управління функціонуванням і саморозвитком внутрішньошкільного управління.

Функції управління підтримкою стабільного функціонування школи

До основних функцій управління підтримкою стабільного функціонування школи відносяться:

організація узгодження у шкільному співтоваристві найважливіших цінностей, принципів, устремлінь, на які орієнтується функціонування школи;
організація прийому до школи нових контингентів учнів;
організація діагностики реальних навчальних можливостей, вихованості, розвитку, стану здоров'я школярів;
організація прийому на роботу вчителів та інших працівників школи;
розстановка педагогічних кадрів, розподіл навчального навантаження;
організація розробки та введення в дію статуту школи, правил внутрішнього розпорядку, правил для учнів та інших локальних актів освітньої установи;
тактичне й оперативне планування функціонування школи, визначення пріоритетних напрямів її життєдіяльності;
тактичне й оперативне планування позакласної та позашкільної виховної роботи;
тактичне й оперативне планування забезпечуючих процесів та їх узгодження з цільовими характеристиками освітнього процесу;
організація освітніх процесів відповідно до статуту школи, календарних навчальних графіків, розкладу занять;
організація ресурсного забезпечення функціонування школи, освітніх процесів;
організація поточної роботи всіх підрозділів і функціональних служб школи;
контроль, аналіз, оцінка та корекція стану й результатів освітнього процесу;
контроль і аналіз навчальної й виховної діяльності педагогічних кадрів;
організація документування, обліку та збереження найважливіших даних, що відбивають процес функціонування школи;
організація профілактики негативних явищ (низької успішності, перевантаження школярів, демотивації, проявів девіантної поведінки, погіршення шкільного самопочуття);
мобілізація шкільної спільноти для спільного рішення задач підвищення якості освіти у школі;
планування, організація, керівництво та контроль роботи педагогічними кадрами школи;
планування кар'єри педагогічних кадрів у школі;
планування та реалізація заходів для соціального захисту учнів і педагогів, охороні їхнього здоров'я;
інтеграція шкільної спільноти;
інформування спільноти про наміри та плани адміністрації школи;
інформування спільноти про рішення вищих органів управління освітою, які мають відношення до школи;
планування й організація атестації педагогічних кадрів;
планування й організація підсумкової атестації учнів;
контроль стану шкільного освітнього середовища, матеріальної бази, заощадження та витрати ресурсів;
контроль дотримання правил охорони праці та техніки безпеки;
контроль стану ресурсозабезпечувальної діяльності;
розробка та введення в дію поточної організаційно-розпорядницької документації;
представлення інтересів школи, шкільної спільноти в регіональній освітній системі, місцевому співтоваристві, місцевих органах влади;
планування й організація участі школи в акціях муніципальної освітньої системи, у житті місцевого співтовариства;
планування й організація участі школи в різних вітчизняних і міжнародних проектах;
організація взаємодії школи з батьками учнів;
організація використання наявних зовнішніх зв'язків школи;
корекція відхилень від намічених планів і параметрів функціонування школи;
організація реклами освітніх послуг, що здійснюються школою;
організація системи зв'язків із громадськістю, із засобами масової інформації;
створення умов для роботи органів вчительського й учнівського самоврядування;
вивчення та корекція соціально-психологічної атмосфери у шкільному співтоваристві;
організація обліку учнів, які потребують спеціальної педагогічної підтримки, й організація такої підтримки;
стимулювання результативної роботи педагогів та інших працівників школи;
стимулювання навчальної та позанавчальної активності учнів;
організація виявлення, узагальнення та поширення (у школі та за її межами) корисного досвіду внутрішньошкільної діяльності;
залучення уваги співтовариства до труднощів, що виникають у ході функціонування школи, та пошук шляхів їх подолання;
підготовка школи до проведення ліцензування, атестації й акредитації;
розробка та введення стандартів і нормативів, що регулюють процеси та процедури функціонування школи, контроль їх дотримання та аналіз їх ефективності тощо.

Функції управління розвитком школи й інноваційних процесів

Орієнтовний склад функцій управління розвитком школи та інноваційних процесів може бути представлений у такий спосіб:

стратегічний аналіз стану та прогнозування тенденцій зміни значущого зовнішнього середовища школи;
стратегічний аналіз стану та прогноз тенденцій зміни соціального замовлення, вимог суспільства до школи;
моніторинг змін у соціальному оточенні школи, освітній політиці, територіальній освітній системі;
системний аналіз і оцінка досягнень школи, освітнього процесу, передового досвіду, що є у школи, конкурентних переваг;
системний проблемно зорієнтований аналіз стану й тенденцій зміни шкільної системи у світлі нового соціального замовлення;
організація ціннісного самовизначення шкільної спільноти, орієнтації в системі цінностей;
організація вироблення нової системи цінностей шкільної спільноти;
ініціювання «криз компетентності» у шкільній спільноті, стимулювання інноваційної мотивації поведінки;
організація розроблення нової місії школи;
організація розробки образів (моделей) випускників школи;
організація розробки нормативів якості освіти у школі;
планування, організація, керівництво й контроль розробки цільової програми розвитку школи;
організація розробки концепції майбутнього стану школи;
організація розробки стратегії переходу до нового стану школи;
вироблення курсу інноваційної освітньої політики школи;
організація проектування основних напрямів відновлення школи та рубежів, що досягаються, з кожного напряму;
планування інноваційної діяльності у школі;
планування, організація, керівництво та контроль реалізації цільової програми розвитку школи;
планування, організація, керівництво й контроль дослідницьких робіт у школі;
організація розробки нового навчального плану школи;
організація пошуку освітніх та інших нововведень за межами школи;
організація розробки нового програмно-методичного забезпечення;
експертиза нового програмно-методичного забезпечення;
розробка нормативних вимог до організації окремих інноваційних проектів;
організація підрозділів і служб, що займаються інноваційною, дослідницькою, дослідно-експериментальною роботою;
координація окремих інноваційних проектів;
ініціювання та кураторство окремих інноваційних проектів;
організація розробки нормативної документації, що забезпечує інноваційну діяльність у школі;
організація вивчення й узагальнення досвіду інноваційної діяльності у школі;
організація встановлення та використання зовнішніх зв'язків в інтересах розвитку інноваційних процесів у школі;
управління інноваційною діяльністю у школі;
стимулювання участі педагогів, школярів, батьків у розвитку школи;
організація профілактики та подолання опору нововведенням;
організація ресурсного забезпечення інноваційних процесів;
аналіз та оцінка ефективності інноваційної діяльності;
проектування оновленого освітнього середовища школи;
підтримка процесів інтеграції у шкільному співтоваристві тощо.

Функції управління функціонуванням і саморозвитком внутрішньошкільного управління

Функції управління функціонуванням і саморозвитком внутрішньошкільного управління містять у собі дії у стосунку до самої системи управління освітньою установою. До таких функцій відносяться:

виявлення актуальних і перспективних вимог до управління школою;
моніторинг ситуації у школі й у оточуючому її середовищі з точки зору змін вимог до управління;
моніторинг імовірних небезпек і негативних факторів, що можуть вплинути на управління;
моніторинг сприятливих можливостей для рішення управлінських задач;
аналіз досягнень і переваг діючої системи управління школою;
організація проектування нової системи внутрішньошкільного управління в цілому та в усіх її підсистемах зокрема;
організація та координація взаємодій суб'єктів управління школою;
поточне планування управлінської діяльності;
координація стратегічних і поточних планів управлінської діяльності;
розробка й уточнення вимог до суб'єктів внутрішньошкільного управління, функціональних обов'язків, повноважень, зон відповідальності;
аналіз поточної ефективності внутрішньошкільного управління;
організація вивчення суспільної думки, ставлення учасників освітнього процесу до управління школою;
пошук перспективних управлінських нововведень поза школою;
аналіз та узагальнення власного управлінського досвіду;
організація освоєння та використання управлінських нововведень у системі внутрішньошкільного управління;
організація дослідницької й експериментальної роботи з питань управління школою;
установлення зв'язків і взаємодії з науковими та консультативними структурами, що займаються питаннями розвитку внутрішньошкільного управління;
організація інформаційного, кадрового, матеріально-технічного, мотиваційного самозабезпечення системи управління;
стимулювання результативної роботи суб'єктів внутрішньошкільного управління;
стимулювання освоєння нових управлінських методів, засобів, технологій;
стандартизація правил і процедур управлінської діяльності;
фіксація основних організаційних механізмів управління;
культивування професійних педагогічних та управлінських цінностей і норм у групі керівників школи;
аналіз і корекція соціально-психологічної атмосфери, взаємин у колективі керівників;
підготовка резерву керівників школи з числа педагогів, які мають здібності та схильності до управлінської роботи;
надання допомоги починаючим адміністраторам в освоєнні управлінської діяльності;
забезпечення наступності політики керівництва при зміні членів шкільної адміністрації;
організація підвищення кваліфікації членів шкільної адміністрації