|
|
Оцінювання системи і досвіду роботи педпрацівника
 Оцінювання системи і досвіду роботи педагогічного працівника Діагностична програма діяльності вчителя І. Професійний рівень діяльності вчителя | Кваліфікаційні категорії | | Критерії | Спеціаліст другої категорії | Спеціаліст першої категорії | Спеціаліст вищої категорії | | 1 | 2 | 3 | 4 | | 1.Знання теоретичних і практичних основ предмета | Відповідає загальним вимогам, що пред'являються до вчителя. Має глибокі знання зі свого предмета. | Відповідає вимогам, що пред’являються до вчителя першої кваліфікаційної категорії. Має глибокі та різнобічні знання зі свого предмета і суміжних дисциплін. | Відповідає вимогам, що пред’являються до вчителя вищої кваліфікаційної категорії. Має глибокі знання зі свого предмета і суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. | | 2.3нання сучасних досягнень в методиці | Слідкує за спеціальною і методичною літературою; працює за готовими методиками і програмами навчання; використовує прогресивні ідеї минулого і сучасності; вміє самостійно розробляти методику викладання. | Володіє методиками аналізу навчально-методичної роботи з предмета; варіює готові, розроблені іншими методики і програми; використовує програми і методики, спрямовані на розвиток особистості, інтелекту, вносить в них (за необхідністю) корективи. | Володіє методами науково-дослідної, експериментальної роботи, використовує в роботі власні оригінальні програми і методики. | | 3. Уміння аналізувати свою діяльність | Бачить свої недоліки, прогалини і прорахунки в роботі, але при цьому не завжди здатний встановити причини їх появи. Здатний домагатись змін на краще на основі самоаналізу, однак покращення носять нерегулярний характер і поширюються лише на окремі ділянки роботи. | Виправляє допущені помилки і посилює позитивні моменти у своїй роботі, знаходить ефективні рішення. Усвідомлює необхідність систематичної роботи над собою і активно включається в ті види діяльності, які сприяють формуванню необхідних якостей. | Прагне і вміє бачити свою діяльність збоку, об’єктивно і без пристрасті оцінює і аналізує її, виділяючи сильні та слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації. | | 4. Знання нових педагогічних концепцій | Знає сучасні технології навчання і виховання; володіє набором варіативних методик і педагогічних технологій, здійснює їх відбір і застосовує у відповідності з іншими умовами | Уміє демонструвати на практиці високий рівень володіння методиками; володіє однією із сучасних технологій розвиваючого навчання; творчо користується технологіями і програмами | Розробляє нові педагогічні технології навчання і виховання, веде роботу з їх апробації, бере участь у дослідницькій, експериментальній діяльності. | | 5. Знання теорії педагогіки і вікової психології учня | Орієнтується в сучасних психолого-педагогічних концепціях навчання, але рідко застосовує їх у своїй практичній діяльності. Здатний приймати рішення лише у типових ситуаціях | Вільно орієнтується в сучасних психолого-педагогічних концепціях навчання і виховання, використовує їх як основу в своїй практичній діяльності. Здатний швидко і підсвідомо обрати оптимальне рішення. | Користується різними формами психолого-педагогічної діагностики і науково-обгрунтованого прогнозування. Здатний передбачити розвиток подій і прийняти рішення в нестандартних ситуаціях. | | | | | | | ІІ. Результативність професійної діяльності вчителя | 1. Володіння способами індивідуалізації навчання | Враховує у стосунках з учнями індивідуальні особливості їх розвитку: здійснює диференційований підхід з урахуванням темпів розвитку, нахилів і інтересів, стану здоров'я. Знає методи діагностики рівня інтелектуального і особистісного розвитку дітей | Уміло користується елементарними засобами діагностики і корекції індивідуальних особливостей учнів під час реалізації диференційованого підходу. Створює умови для розвитку талантів, розумових і фізичних здібностей. | Сприяє пошуку, відбору і творчому розвитку обдарованих дітей. Вміє тримати в полі зору "сильних", "слабких" і "середніх" за рівнем знань учнів; працює за індивідуальними планами з обдарованими і слабкими дітьми. | | 2. Уміння активізувати пізнавальну діяльність учнів | Створює умови, що формують мотив діяльності. Вміє захопити учнів своїм предметом, керувати колективною роботою, варіювати різноманітні методи і форми роботи. Стійкий інтерес до навчального предмета і висока пізнавальна активність учнів поєднується з не дуже ґрунтовними знаннями, з недостатньо сформованими навичками, уміннями. | Забезпечує успішне формування системи знань на основі самоуправління процесом учіння. Уміє цікаво подати навчальний матеріал, активізувати учнів, збудивши у них інтерес до особливостей самого предмета; уміло варіює форми і методи навчання. Міцні, ґрунтовні знання учнів поєднуються з високою пізнавальною активністю і сформованими навичками учня. | Забезпечує залучення кожного школяра до процесу активного учіння. Стимулює внутрішню (мислительну) активність, пошукову діяльність. Вміє ясно і чітко викласти навчальний матеріал; уважний до рівня знань усіх учнів. Інтерес до навчального предмета в учнів поєднується з міцними знаннями і сформованими навичками. | | 3.Робота з розвитку в учнів загально-навчальних умінь і навичок | Прагне до формування навичок раціональної організації праці. | Цілеспрямовано і професійно формує в учнів уміння і навички раціональної організації навчальної праці (самоконтроль у навчанні, раціональне планування навчальної праці, належний темп читання, письма, обчислень). Дотримується єдиних вимог щодо усного і писемного мовлення: оформлення письмових робіт учнів у зошитах, щоденниках (грамотність, акуратність, каліграфія). | | | 4.Рівень навченості учнів | Забезпечує стійкий позитивний результат, ретельно вивчає критерії оцінки, користується ними на практиці; об’єктивний в оцінці знань учнів. | Учні демонструють знання теоретичних і практичних основ предмета; показують хороші результати за наслідками зрізів, перевірних робіт, екзаменів. | Учні реалізують свої інтелектуальні можливості чи близькі до цього; добре сприймають, засвоюють і відтворюють пройдений навчальний матеріал, демонструють глибокі та міцні знання теорії і навички розв'язування практичних завдань, здатні включитись в самостійний пізнавальний пошук | | | | | | | | | ІІІ. Комунікативна культура | 1. Комунікативні і організаторські здібності | Прагне до контактів з людьми. Не обмежує коло знайомих; відстоює власну думку; планує свою роботу, проте потенціал його нахилів не вирізняється високою стійкістю | Швидко знаходить друзів, постійно прагне розширити коло своїх знайомих; допомагає близьким, друзям; проявляє ініціативу в спілкуванні; із задоволенням бере участь в організації суспільних заходів; здатний прийняти самостійне рішення у складній ситуацій. Все виконує за внутрішнім переконанням, а не з примусу. Настирливий у діяльності, яка його приваблює | Відчуває потребу в комунікативній і організаторській діяльності; швидко орієнтується в складних ситуаціях; невимушено почувається в новому колективі; ініціативний, у важких випадках надає перевагу самостійним рішенням; відстоює власну думку і домагається її прийняття. Шукає такі справи, які б задовольнили його потребу в комунікації і організаторській діяльності. | | 2. Здатність до співробітництва з учнями | Володіє відомими в педагогіці прийомами переконуючого впливу, але використовує їх без аналізу ситуації. | Обговорює і аналізує ситуації разом з учнями і залишає за ними право приймати власні рішення. Вміє сформувати громадянську позицію учня, його реальну соціальну поведінку і вчинки, світогляд і ставлення до учіння, а також готовність до подальших виховних впливів учителя. | Веде постійний пошук нових прийомів переконуючого впливу і передбачає їх можливе використання у спілкуванні. Виховує уміння толерантно ставитись до чужих поглядів. Уміє обґрунтовано користуватись сполученням методів навчання і виховання, яке дає змогу досягти хороших результатів при оптимальному докладанні розумових, вольових та емоційних зусиль учителя і учнів. | | 3. Готовність до співробітництва з колегами | Володіє адаптивним стилем поведінки, педагогічного спілкування; намагається створити навколо себе доброзичливу обстановку співробітництва з колегами. | Намагається вибрати по відношенню до кожного з колег такий спосіб поведінки, де найкращим чином поєднується індивідуальний підхід з утвердженням колективістських принципів моралі | Неухильно дотримується професійної етики спілкування; у будь-якій ситуації координує свої дії з колегами. | | 4. Готовність до співробітництва з батьками | Визначає педагогічні завдання з урахуванням індивідуальних особливостей дітей і потреб сім’ї, систематично співпрацює з батьками. | Залучає батьків до діяльності, спрямованої на створення умов, сприятливих для розвитку їх дітей; формує у батьків позитивне ставлення до оволодіння знаннями педагогіки і психології. | Налагоджує контакт із сім’єю не тільки тоді, коли потрібна допомога батьків, а постійно, домагаючись відвертості, взаєморозуміння, чуйності. | | 5. Педагогічний такт | Володіє педагогічним тактом, а деякі його порушення не позначаються негативно на стосунках з учнями | Відносини з дітьми будує на довірі, повазі, вимогливості, справедливості. | Відносини з дітьми будує на довірі, повазі, вимогливості, справедливості. | | 6. Педагогічна культура | Знає елементарні вимоги до мови, специфіку інтонацій у мові, темпу мови дотримується не завжди. | Уміє чітко і логічно висловлювати думки в усній, письмовій та графічній формі. Має багатий словниковий запас, добру дикцію, правильну інтонацію. | Досконало володіє своєю мовою, словом, професійною термінологією. | | 7. Створення комфортного мікроклімату | Глибоко вірить у великі можливості кожного учня. Створює сприятливий морально-психологічний клімат для кожної дитини. | Наполегливо формує моральні уявлення, поняття учнів, виховує почуття гуманності, співчуття, жалю, чуйності. Створює умови для розвитку талантів, розумових і фізичних здібностей, загальної культури особистості. | Сприяє пошуку, відбору і творчому розвиткові високообдарованих дітей. |
|
