Поради для батьків

Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас.

Виховуйте себе.

Англійське прислів’я

Адаптація першокласника до школи

Адаптація – це пристосування дитини до шкільних умов і вимог, які для неї є новими.

Головною метою адаптаційного періоду в 1 класі є створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами.

Першокласники адаптуються до:

нового кола спілкування;
нового укладу життя;
збільшення фізичного та емоційного навантаження.

У цей час відбувається зміна провідного виду діяльності: місце гри поступово займає навчання. Діти відчувають значні труднощі в володінні навичками письма (повільно розвиваються дрібні м’язи кисті руки). Розвивається довільна пам'ять. Найпростішим способом розвитку якої є переказ. Інтенсивно збільшується словниковий запас. Увага першокласників мимовільна, нестійка. Діти часто відволікаються від роботи.

У процесі спілкування з першокласниками дуже важливо враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочення і покарання, адже діти цього віку характеризуються підвищеною емоційною вразливістю.

Значна роль у період адаптації першокласника до школи належить батькам.

Найголовніше – подарувати дитині свою увагу. Спокійне ставлення до шкільних турбот, шкільного життя допоможе учневі в період адаптації.

Батьки! Позитивно ставтесь до школи і вчителів!

Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і почуватися впевнено.

Допоможіть звикнути до нового режиму життя.

Нехай перші кроки, зроблені вашою дитиною у шкільному світі, будуть радісними і впевненими.

Сім батьківських заповідей

· Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.

· Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

· Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

· Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти і утішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і в п’ять, і в п’ятдесят років.

· Не переймайтесь, якщо ви не можете чогось зробити для сина чи дочки. Гірше, якщо можете, але не робите.

· Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

· Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

5 шляхів до серця дитини

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.

• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.

• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.