|
|
Поради
1. Реалістичні цілі працюють краще всього. Це означає, що перед собою потрібно ставити цілі, які можна реально досягти, тобто ти сам віриш в те, що ти це зробиш, бо знаєш, що саме потрібно зробити. Наприклад, сказати собі: «Сьогодні я відпрацюю пенальті, а завтра попрацюю над грою в пас та прискоренням» — це набагато більше для досягнення цілі, ніж просто сказати «Я хочу добре грати у футбол». Тим паче реалістичних та конкретних цілей легше дотримуватися, тому що ти бачиш рамки свого завдання і можеш точно відповісти на питання: «Чи зробив я сьогодні все для того, щоб наблизитися до своєї мети?» 2. Для результату потрібен час. Для того щоб відчути якісь зміни потрібен час. Можливо це займе кілька місяців, а може і більше. Це тому що нашому мозку потрібен час для того, щоб звикнути до нової ідеї чи плану для досягнення цілі, швидких результатів досягають дуже рідко, як кажуть — «поспішиш — людей насмішиш». Потрібно запастися терпінням та просто працювати і отримувати від цього задоволення. 3. Повторюй ціль. Повторюй свою мету кожного ранку для того, щоб нагадати собі, чого ти хочеш, і що повинен робити. Кожен раз коли ти повторюєш про себе чи вголос свою мету, ти змушуєш свій мозок та підсвідомість зосереджуватися на ній та шукати шляхи для її досягнення. 4. Ти робиш це лише для себе. Мотивацію для досягнення цілі ти маєш знайти в собі. Тобто ти повинен знати, що ти робиш щось тому, що ти цього хочеш, а не тому що бажаєш комусь догодити. Надзвичайно важко залишатися вмотивованим, знаючи те, що всі твої дії спрямовані для когось. 5. Перешкоди допомагають у досягненні мети. Помилки — це невід’ємна частина шляху до мети. На помилках та невдачах потрібно вчитися та шукати нові виходи з проблемних ситуацій. Невдачі бувають у кожного і лише від нас залежить чи зупинить це тебе на шляху до досягнення результату. Тому потрібно пам’ятати — всі помиляються, але це не означає поразку (пам’ятаєш рекламний слоган «Помиляйся, та не зупиняйся!»?). Повертайтесь до роботи та робіть все можливе, для того, щоб досягти своєї мети. Також потрібно підбивати підсумки своєї роботи. Цілі бувають різні і шлях до їх досягнення теж може тривати або декілька годин чи днів, або і роки старань, тому не забувайте хвалити себе за вже виконану роботу! Ставте собі високі цілі, досягайте їх, але ніколи не зупиняйтесь на досягнутому, адже кожен з нас може набагато більше, головне вірити у себе! Отож не стій, а дій! Бажаємо тобі успіхів!
«Агресивність у поведінці учнів ЗНЗ» Поради для вчителів Без любові все – ніщо! Обов’язок без любові - робить людину дратівливою.
Відповідальність без любові - робить людину безцеремонною.
Справедливість без любові - робить людину жорстокою.
Правда без любові - робить людину критиканом.
Виховання без любові - робить людину дволикою.
Розум без любові - робить людину хитрою.
Привітність без любові - робить людину впертою.
Компетентність без любові - робить людину впертою.
Влада без любові - робить людину насильником.
Честь без любові - робить людину гордою.
Багатство без любові - робить людину жадібною.
Віра без любові - робить людину фанатиком.
Агресія – відносно стійкий емоційний стан людини, який виявляється у гніві, злості, роздратуванні і є передвісником агресії. Критерії визначення агресивності Дитина часто : - втрачає контроль над собою; - сперечається, лається з дорослими; - відмовляється виконувати правила; - умисно дратує людей; - звинувачує інших у своїх помилках - сердиться і відмовляється виконувати прохання; - буває заздрісною, мстивою; - чутливо й швидко реагує на різні дії оточуючих (дітей і дорослих), які нерідко дратують її. Причини, які зумовлюють розлади управління поведінкою - непослідовне виховання із суворими покаран- нями; - сімейна занедбаність; - фізичне чи сексуальне знущання над дитиною; - часта зміна вчителів; - виховання в малозабезпеченій багатодітній сім’ї; - відсутність батька; - антисоціальні розлади, або алкогольна залежність батьків; - спілкування з дітьми з девіантною поведінкою. Загальні правила роботи з агресивними дітьми - Бути уважними до потреб дитини. - Демонструвати модель неагресивної поведінки. - Навчати прийнятних способів вираження гніву. - Навчити розпізнавати власний емоційний стан і стан інших людей. - Розвивати здатність до емпатії (співчуття, співпереживання). - Бути послідовним у покараннях, карати за конкретні вчинки. - Покарання не повинно принижувати дитину. - Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях. - Учити брати відповідальність на себе. - За можливості запобігати агресивним появам дитини: перехопити занесену для удару руку, покликати дитину. - Встановити чітку заборону на агресивну поведінку, систематично нагадувати про неї.
Агресивність людини – це риса, обумовлена потребою в самоактуалізації. Знання рівня агресивності учнів допоможе своєчасно скорек-тувати поведінку залежно від обставин.
Яким чином ви можете уникнути зустрічі з синдромом професійного вигорання? 1. Будьте уважні до себе: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми. 2. Любіть себе або принаймні прагніть собі подобатися. 3. Підбирайте справу собі по душі: згідно до своїх схильностей і можливостей. Це дозволить вам знайти себе, повірити у власні сили. 4. Припиніть шукати у роботі щастя або порятунку. Вона — не притулок, а діяльність, яка є доброю сама по собі. 5. Припиніть жити життям інших. Живіть, будь ласка, своїм власним життям. Не замість людей, а разом з ними. 6. Знаходьте час для себе, ви маєте право не тільки на робоче, але і на приватне життя. 7. Вчиться тверезо осмислювати події кожного дня. Можна зробити традицією вечірній перегляд подій. 8. Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього його роботу, поставте собі питання: чи так вже йому це потрібно? А може, він впорається сам? Що робити, якщо ви помітили перші ознаки вигорання? Перш за все, визнати, що вони є. Ті, хто допомагає іншим людям, як правило, прагнуть заперечувати власні психологічні проблеми. Важко признатися самому собі: «я страждаю на профе-сійне вигорання». Тим більше, що у важких життєвих ситуаціях включаються внутрішні неусвідомлювані механізми захисту. Серед них – раціоналізація, витіс-нення травматичних подій, «окаменіння» відчуттів і тіла. Люди часто оцінюють ці прояви невірно – як ознаку власної «сили». Деякі захищаються від своїх власних важких станів і проблем за допомогою уходу в активність, вони прагнуть не думати про них і повністю віддають себе роботі, допомозі іншим людям. Допомога іншим дійсно на деякий час може принести полегшення. Проте тільки на деякий час. Адже надмірна активність шкідлива, якщо вона відволікає увагу від допомоги, якої потребуєте ви самі. Пам'ятаєте: блокування своїх почуттів і активність, виражена понад міру, можуть уповільнити процес вашого відновлення. По-перше, ваш стан може полегшити фізична та емоційна підтримка від інших людей. Не відмовляйтеся від неї. Обговоріть свою ситуацію з тими, хто, маючи подібний досвід, відчуває себе добре. Для професіонала при цьому доречна і корисна робота з супервізором – професійно досвідченішою людиною, яка при необхідності допомагає менш досвідченому колезі в професійно-особистісному вдосконаленні. У запланований період часу професіонал і супервізор регулярно спільно обговорюють виконану роботу. По-друге, в неробочий час вам потрібна самота. Для того, щоб справитися зі своїми відчуттями, вам необхідно знайти можливість побути одному, без сім'ї або близьких друзів.
|
