Клуб творчих педагогів
Проблема «Педагогічні аспекти формування майстерності вчителя»
Керівник Пухевич Наталія Степанівна
Члени клубу:
Гесик Р.Б. – вчитель труд. навчання Хмара С.П. – вчитель християнської етики Пухевич Н.С. – вчитель світової літератури Дзядик О.М. – вчитель правознавства Віра З.І. – вчитель початкових класів Боярчук С.Р. – вчитель музики.
Проблемні питання, над якими працюють член клубу
Педагогічна діяльність , яка є сплавом науки і мистецтва, за своїми компонентами завжди передбачає творчість В. Сухомлинський
Статут Членом клубу може бути кожний педагог, який стоїть на передньому краї шкільної освіти, розділяє ідеї педагогіки співробітництва, шукає нові форми спілкування з учнями, пробує, експериментує, помиляється і не здається, горить бажанням спілкуватися з колегами, виступає активним пропагандистом новаторських ідей у вчительських колективах, утілює у практику все нове, доцільне, прогресивне.
Завдання:
Літературні сценарії
Автор: Пухевич Н. С. вчитель зарубіжної літератури
Літературні сценарії – плід моєї позакласної роботи. Їх можна використовувати як під час проведення тижнів зарубіжної літератури, так і для роботи у гуртках чи на факультативних заняттях. Ми, вчителі, найбільше працюємо в класі, під час проведення уроків. Але така вже специфіка нашої роботи, що результатів цієї праці майже ніхто не бачить. І саме під час проведення виховних або позакласних заходів ми маємо змогу продемонструвати батькам наших учнів і колегам по роботі, як ми навчили дітей володіти словом - декламувати, вживатися в роль того чи іншого персонажа, висловлювати своє ставлення до прочитаного. Пропоную вашій увазі три сценарії літературних вистав: «День народження Сірого Вовка», «Пригоди двієчника у Давній Греції» і «Чуєш, тебе я люблю…» Кожен сценарій створений для певної вікової категорії. Перший з них побудований на народних і літературних казках, а тому його найдоцільніше запропонувати учням 5 чи 6 класів з тим, щоб діти створили виставу для учнів початкової школи. Другий сценарій побудовано на міфах Давньої Греції, а тому він найкраще підійде учням 8 чи 9 класів, які зможуть відтворити міфічні образи для своїх однолітків. Третій сценарій включає в себе уривки з творів про кохання, а тому він найбільше підійде для старшокласників. Звісно, цей поділ (як і будь-який інший поділ) є умовним. По-перше, всі учні школи мають братиків та сестричок, інших родичів та сусідів, а тому їм буде цікавою та чи інша вистава. По-друге, учням середніх класів може бути корисним повчитися у старшокласників, як правильно поводити себе на сцені. По-третє, старшокласники (як підказує мій досвід) залюбки погоджуються допомогти молодшим школярам з оформленням сцени чи підбором костюмів, а тому їм теж може бути цікавим перегляд вистави. І найголовніше, ради чого працює кожен вчитель літератури: діти мають запам’ятати сюжети і образи прочитаних творів, а значить - побачене запам’ятають навіть ті, хто читати не хоче. Саме тому на своїх виставах я ніколи не проводжу чіткого розмежування акторів і глядачів. Кожна постановка потребує зусиль багатьох людей, а тому не соромтесь звертатися за допомогою до колег по роботі, батьків своїх вихованців, а також учнів різних класів. Ви здивуєтесь, як багато креативних людей вас оточує, як багато ідей для втілення вам запропонують. Зазвичай складно буває підібрати дітей для виконання тієї чи іншої ролі. Мій досвід мене навчив, що потрібно задіювати не тих учнів, які, на вашу думку, найкраще декламують, запам’ятовують чи є найслухнянішими. Працювати треба з тими дітьми, які дуже хочуть зіграти ту чи іншу роль. Такі учні викладуться на всі сто відсотків, самі будуть просити вас про додаткові репетиції, а під час виступу на сцені здивують всіх, навіть самих себе. Пригадую одного хлопчика, який жодного вірша не розказав мені без підказки. І от він просить головну роль… Я довго вагалася, адже якщо виставу зіпсує виконавець епізодичної ролі, цього можуть і не помітити. Але від виконавців головних ролей залежить багато, якщо не все. Досі тішуся, що я тоді не відмовила дитині. Це був районний семінар і мої колеги з інших шкіл звернули увагу, як природно читав по складах книжку з міфами наш «двієчник». А коли дізналися, що це не було награно, що саме таке читання я кілька років слухала від нього на уроках, їх здивуванню не було меж. Кожен сценарій побудовано таким чином, що його можна легко змінити: доповнити, відкинути, переробити. Це пов’язано з меншою чи більшою кількістю учнів (ці самі вистави я ставила в класах, де було і 10, і 30 дітей), а також із постійними змінами наших шкільних програм. Головне у кожному сценарії – кілька основних героїв, на яких тримається вся вистава і до яких у «гості» приходять різноманітні літературні персонажі. Що стосується пісень чи танців, то тут можна використати напрацювання минулих років. Пробачте за порівняння, але добра господиня завжди знайде, чим почастувати несподіваних гостей. Повторюсь, найважливіше для кожного сценарію – основні герої. У виставі «День народження Сірого Вовка» це сам Вовчик і Червона Шапочка. Дівчинка просить, щоб він її не їв, натомість обіцяє для нього заспівати, затанцювати і розповісти казочку. У виставі «Пригоди двієчника у Давній Греції» це сучасний учень з навушниками, планшетом і вітром в голові, який несподівано для себе опиняється серед розлючених богів і мусить гарячково згадувати бодай щось з прослуханого на уроках, щоб не загинути. У виставі «Чуєш, тебе я люблю…» це двоє закоханих, які постійно сваряться і богиня кохання Афродіта, яка їх намагається помирити. Що стосується інсценізацій, то тут все просто: берете уривки з тих творів, які вам найбільше подобаються і для яких ви зможете підібрати потрібну кількість акторів. Для прикладу, візьмемо уривок з «Ромео і Джульєтти». Це може бути сцена освідчення на балконі (якщо учні соромляться освідчуватися українською мовою, можна запропонувати їм сказати безсмертні слова Шекспіра мовою оригіналу). Це може бути розмова Джульєтти і няні, якщо бракує акторів – хлопчиків або дуель Ромео, Тібальта і Меркуціо, якщо бракує актрис – дівчаток. Учні самі запропонують вам варіанти епізодів, у яких вони схочуть похизуватися на сцені. Завдання вчителя – поєднати перші і останні слова персонажів певних інсценізацій з репліками головних героїв. Як це вдалося мені – судити вам. Що стосується оформлення сцени, звичайно, воно теж буде довільним. Оскільки в одній виставі задіяні уривки творів різних жанрів і епох, доречним буде все: учнівські малюнки,авторські цитати, ілюстрації художників, проекції кадрів фільмів – екранізацій… Мені пощастило в трьох різних театрах бачити три постановки «Ромео і Джульєтти». В одній на сцені була створена середньовічна зала, в іншій – сучасна молодіжна дискотека, в третій – підлога і стіни були розмальовані у вигляді шахової дошки (пригадуєте вислів про життя як гру?). Якщо так вільно обходяться з геніальним текстом режисери – постановники професійних театрів, чому чогось подібного не може дозволити собі звичайний вчитель? Наприкінці – побажання успіху в реалізації ваших проектів, адже це будуть саме ваші, а не мої проекти. Ви будете вирішувати, коли зіграти ту чи іншу виставу, яких акторів задіяти, як оформити сцену, підібрати музику, танці, пісні. Це саме ви будете вибирати тексти для інсценізацій, переробляти їх, підшукувати одяг для своїх учнів. Це ви спочатку в своїй уяві, а потім десятки разів під час репетицій проговорите інтонацію і продемонструєте рухи кожного персонажу. Це ви будете звертатися за допомогою до колег по роботі і батьків своїх вихованців. І нарешті, це саме ви отримаєте подяку у вигляді аплодисментів. Бажаю вам успіху!
Свято закоханих Пісня «Соломіє…» В1: Сьогодні, у день закоханих, серце мліє не тільки у тих, хто вже знайшов своє кохання, а й у тих, хто ще про нього мріє. В2: Звісно, ми чекаємо сьогодні розповідей про літературних героїв чи реальних людей, які були закохані. В1: Ми хочемо сьогодні прослухати красиві слова поетичних творів чи пісень про кохання. В2: А ще ми хочемо почути розумні поради, як не втратити своє кохання і як відрізнити справжнє почуття від несправжнього. В1: Ми хочемо прослухати красиві слова… Ми хочемо почути розумні поради… Планка піднята дуже високо і не думаю, що наші однолітки з таким завданням впораються. В2: Саме тому на цій сцені сьогодні ми хочемо бачити не учнів, а вчителів. Ми всі знаємо їх як розумних наставників і успішних людей, з яких хочеться брати приклад. В1: Але вони ще і талановиті, веселі, креативні, активні і взагалі - най- най- най! І, на наше щастя, вони погодилися вийти на цю сцену. В2: Отож, фотографуйте, аплодуйте, підтримуйте усмішками, і взагалі – заздріть! В1: Зустрічайте –
В1: Сподіваємося, слова, які прозвучали на цій сцені, допоможуть вам краще зрозуміти, що таке кохання. В2: А зараз до вашої уваги – танець, адже передати свої почуття можна не лише за допомогою слів. Танець В1: Про кохання писали всі поети і письменники різних часів і народів. Режисери і актори творили їх образи у кінофільмах. В2: Ми настільки зріднилися з цими героями, що, здається, вони живуть серед нас і ми можемо у реальному часі спостерігати за їх стосунками. (розповіді про пари закоханих) В1: Пари закоханих, про яких ми вам розповіли, відомі всім. Але коли говорять про кохання, на згадку в першу чергу приходять імена Ромео і Джульєтти. (інсценізація п’єси Шекспіра) В2: «Кохання схоже на привида: всі про нього говорять, але мало хто його бачив»… В1: Філософ був не правий. У реальному житті теж є люди, про чиї стосунки можна писати романи і знімати фільми. В2: Ми знову запрошуємо на сцену наших наставників і хочемо почути з їх уст розповіді про кохання у реальному житті. (розповіді про реальних людей) В1: Так, про кохання реальних людей можна писати романи. Але подивіться, в яких умовах тим письменникам доводиться працювати… (сценка «Плагіат») В2: вірш «Якби помножити…» В1: вірш «Як пощастило…» В2: Хочете подивитися, як пощастить вам? Візьміть валентинку і прочитайте імя вашої майбутньої другої половинки! (роздача валентинок, під музику) В1: Ми всі сподіваємося зустріти своє кохання. Але у таких стосунках дуже легко помилитися. В2: Ми знову запрошуємо на сцену наших педагогів і чекаємо їхніх порад, як розпізнати справжнє кохання та як його зберегти на все життя? (поради вчителів для сучасних Ромео і Джульєтт) В1: У цьому залі, безперечно, є майбутні Ромео і Джульєтти. Ми прогнозуємо, що вже незабаром вони зустрінуться. (пісня «Прогноз погоди») В2: Учні нашого класу вітають всіх закоханих у цьому залі і дякують вам за увагу.
Літературна вистава «День народження Сірого Вовка» Дійові особи: Сірий Вовк-маленький,вдає хижого звіра Червона Шапочка з однойменної казки Кай, Герда і Снігова королева з однойменної казки Принц і Попелюшка з однойменної казки Королевич, Сонце, Вітер, Місяць, а також зла цариця і царівна з «Казки про мертву царівну і сімох богатирів» Королева і її вчитель, а також мачуха, з казки «Дванадцять місяців» Пеппі з однойменної повісті- казки Лисичка і два зайчики з казки «Хитра лисичка» Ніф-Ніф, Наф-Наф, Нуф-Нуф з казки «Троє поросят» Музичне оформлення: Пісня «Дивна країна ця…» Три довільні танці під веселу дитячу музику Сцена прикрашена у довільній формі. Це може бути виставка дитячих малюнків-ілюстрацій всім відомих казок. Або ж святково прибрана кімната чи лісова галявина в очікуванні гостей:надувні кульки, квіти, стіл з кріслами…Найправильнішим буде у цьому питанні довіритися дитячій фантазії. Також довільним може бути вибір казок для інсценізацій . Все залежатиме від кількості акторів. Ведуча: Любі діти! Ми знаємо, що ви дуже любите читати казки. Учні 2,3,4 класів на уроках читали багато казок. Пятикласники, напевне, перечитали вже всі казки, які тільки змогли знайти. Першокласники тільки вчаться читати, але і вони, мабуть, одну-дві казки вже знають. Підніміть руки, хто з вас може переказати зміст хоч однієї казки?.. Молодці! Ви знаєте багато казок. Зараз ми пропонуємо вашій увазі виставу «День народження Сірого Вовка». Тут будуть використані уривки з різних казок-і народних, і літературних. Будьте уважні, відгадуйте, уривки з яких казок ми вам покажемо, відповідайте на наші запитання, - і отримаєте цукерки у подарунок.
Червона Шапочка:(йде, збирає квіти, співає) Сірий Вовк: Стій! Куди йдеш? Ч.Ш.: До бабусі в гості, несу їй пиріжки. С.В: Пиріжки… А тортика там нема (заглядає в кошик)? Ч.Ш: Ні, немає тортика. С.В: Як нема тортика, то я тебе зїм. Ч.Ш: Не їж мене, Вовчику-братику, я тобі казочку розповім С.В: Ну, добре. Але якщо мені казочка не сподобається, то я тебе все одно зїм. Ч.Ш: Жили собі двоє зайченяток і такі вони були заздрісні, що ні в казці сказати, ні пером описати… Інсценізація казки «Хитра лисичка» Двоє зайчиків розглядають два яблучка і сперечаються. Підходить до них лисичка. Л: А чого це ви сваритеся? 1 зайчик: У нього яблуко більше! 2 зайчик: Ні! У нього яблуко більше! Л: Давайте, я допоможу вам розділити яблучка. Надкушувала і порівнювала до тих пір, доки не залишила два огризочки. 1 зайчик: Стій! Ти наші яблучка зїла! 2 зайчик: Тримай її! Вона злодійка! Л: Ну і тупі. Не треба було один одному заздрити: «Моє яблучко менше, ні, моє яблучко менше». Тепер обидва маленькі, це точно! Виходять всі троє С.В: Оце і вся твоя казочка? Зараз я тебе зїм! Ч.Ш: А можна, дітки тобі затанцюють? С.В: Ну, добре. Подивлюся танець, а потім тебе зїм! Танець С.В: Ну і що? Я тим танцем ситий буду? Ч.Ш: А я тобі ще одну казочку розповім-про мертву царівну С.В: Але якщо мені і ця казочка не сподобається, будеш ти в мене мертва Червона Шапка! Інсценізація уривку « Казки про мертву царівну»,де зла цариця під виглядом бабусі дає царівні отруєне яблуко, а потім королевич її шукає С.В: (плаче) Ч.Ш: Що тобі, вовчику? С.В: Царівни шкода…Зла цариця дала їй отруєне яблуко і вона померла… Ч.Ш: Ну, не плач, не плач…Хочеш, я дам тобі пиріжок або яблучко? С.В: Що?! А може, твоє яблучко теж отруєне! Не хочу я твого яблучка!!! Ч.Ш: Гаразд, гаразд, заспокойся… Зараз для тебе дітки танцювати будуть. Танець під веселу мелодію С.В: Ну, все, досить! Потішила ти мене, розважила, насмішила, задурила голову… Думаєш, я забув, що маю тебе з,їсти? Ч.Ш: Але ж чому? С.В.: Чому-чому! Тортика ти мені принесла? Ч.Ш: Дався тобі той тортик! На ось квіточку… С.В: Навіщо мені твої квіточки! Ч.Ш: Ти так само не любиш квіти, як і Кай. Ось побачиш, тебе так само забере Снігова королева, як і його забрала. Інсценізація уривку з казки, де Кай топче квіти, свариться з Гердою і його кличе Снігова королева С.В: І що Снігова королева з ним зробить? Ч.Ш: Напевне, заморозить. С.В: (злякано) Заморозить? За що? За квіточки? Ну, добре, я квітів більше нищити не буду (гладить голівки квітів у кошику Ч.Ш.) А це що? (дістає з кошика черевичок)? Ч.Ш: А ми зараз спитаємо дітей…Дітки! З якої казки цей черевичок? С.В: Хто правильно відповість, тому дам пиріжок! Ч.Ш: А чого це ти мої пиріжки роздаєш? С.В: Цить! Бо зараз з,їм! Інсценізація казки «Попелюшка» Принц: Цей черевичок я знайшов на сходах і зараз приміряю всім дівчаткам в залі. Кому він підійде, та дівчинка буде танцюватиме зі мною вальс. Приміряє всім бажаючим, далі танцює, звичайно ж, з заздалегідь підготовленою дівчинкою С.В: (танцює) Ах, у мене такий гарний настрій! Хочеш, я тобі квіточку подарую? Ч.Ш: Подаруй її краще королеві з однієї казки. Це вона серед зими квітів забажала… Дітки! Здогадуєтесь, яка це казка? Інсценізація уривку з казки «Дванадцять місяців», де королева розмовляє зі своїм вчителем , а потім мачуха з донькою виганяють падчірку в ліс С.В: Маєш для мене ще якусь казочку? Ч.Ш: Ні. С.В: А танець? Ч.Ш: Ні. С.В: А тортика? Ч.Ш: Ні. С.В: Діти! Ви бачите, що я мушу нарешті ту Ч.Ш. з,їсти? Ч.Ш: Ах так! Я тобі і казочки розказувала, і танцями розважала, і пиріжками пригощала, а ти вчепився за свого тортика-чортика і з.їсти мене хочеш?! Ну я тобі зараз покажу, як ти мене з,їси! С.В:(зіщулився, заховався серед глядачів) Входять троє крутих поросят Ніф: Чули? В нашому лісі знову з,явився вовк! Наф: Що?! Той самий?! Ніф: Так! Нуф: Той, що колись хотів нас з,їсти?! Наф: А давайте, тепер ми його з,їмо! Нуф: Ні! Давайте, ми його краще зв’яжемо і в мішок засунемо! Ніф: Ха! Нагострили ножі! Ви його спочатку знайдіть і спіймайте! Чи ви думаєте, що він вам сам в мішок полізе? Наф: А давайте, ми спитаємо дітей, чи вони не знають, де вовк! Нуф: Діти! Ви не знаєте, де вовк сховався? Ніф: Де?..Тут?..Тут?.. Знайшли і витягли на сцену Наф: Ну, тепер ми тебе їсти будемо! С.В: За що? Нуф: А памятаєш, ти нас колись хотів зїсти? С.В: Бо так в казці було написано «Жили собі троє поросят:Ніф-Ніф, Наф-Наф, Нуф-Нуф…» Ніф:Ти нам казочку не розказуй і зуби не заговорюй…Лізь в мішок! Звязали, поклали в мішок, пішли. Вовчик лежить і виє Ч.Ш: Ну що? Добре тобі лежати? Ти мене хотів зїсти, а тепер тебе поросята мало не зїли! С.В: (плаче) Ага, поросята…То свині, а не поросята…Звязали, побили, мало не зїли…А в мене ж сьогодні день народження… Ч.Ш: Ой, Вовчику!(розв’язує його) Та я ж не знала! То ось чому ти все про тортика питав! Вітаю тебе! Дітки! Давайте ми всі разом привітаємо Вовчика! Правда, він хороший і зовсім не злий? Входять всі герої, вітають Вовчика Пеппі співає пісню «Дивна країна ця…» С.В: Дякую всім, що прийшли мене привітати!(розкидає цукерки в зал)
Сценарій літературної вистави «Чуєш, тебе я люблю…»
На сцені постійно двоє закоханих, юнак і дівчина (Роман та Ірина), а також богиня кохання Афродіта. Всі інші актори можуть приходити і залишатися в імпровізованій вітальні чи покидати сцену. Входить на сцену Р., запалює світло, включає музику і розповідає вірш "Вона прийшла" Вона прийшла - непрохана й неждана І я її зустріти не зумів, Вона до мене виплила з туману Моїх юнацьких несміливих снів Вона прийшла, заквітчана і мила І руки лагідно до мене простягла І так чарівно кликала й манила Такою ніжною і доброю була, І я не чув, як жайвір в небі тане Кого остерігає з висоти Прийшла любов непрохана й неждана Ну як мені за нею не піти? Входить І. І.: Привіт! Ти кудись зібрався? Р.: Так. І.: І куди ж, якщо не секрет? Р.: В дорогу за своїм коханням. І.: Мені можна з тобою? Р.: Звичайно. Дорогою кохання завжди йдуть двоє і я хочу, щоб зі мною була саме ти. І.: Ти говориш якось загадково. Ти весь для мене - загадка. Взагалі, останнім часом ти дуже змінився. Р.: Можливо, тому, що я закохався. І.: Ха! Ну ти даєш! Кохання не існує. Р.: Перестань. Я не вірю, що ти це серйозно. І.: Кохання схоже на привида… Як там далі у знаменитого філософа?... Всі про нього говорять, але мало хто його бачив. Р.: Але ж хтось все-таки бачив? І.: Ти смішний! Ніхто не бачив, всі лише говорять! Р.: А як же Ромео і Джульетта? Паріс і Олена Прекрасна? І.: Паріс, може, і кохав. Але йому для цього знадобилась допомога богині кохання Афродіти. Р.: Невже і мені буде потрібна допомога Афродіти, щоб ти у мене закохалася? І.: На жаль, а може, на щастя, Афродіти не існує, так що викинь свої дурні фантазії з голови. Р.: Ти помиляєшся, Афродіта не тільки існує, вона знаходиться у цьому залі. Богиня кохання завжди там, де є хоч одна закохана людина. І.: Тоді Афродіта повинна бути на сцені, адже ти в нас, як кажеш, закоханий. З залу під музику йде Афродіта А.: Якщо ти закоханий, тобі можна позаздрити, але водночас тебе можна і пожаліти. Р.: Чому? А.: Тому що кохання - дуже сильне почуття, воно вимагає від людини безсонних ночей, глибоких душевних страждань. Закохана людина мусить бути готовою до насмішок, байдужості і зради. Афродіта буде виводити на сцену декламаторів, танцівників, співаків… Виводить на сцену... вірш "Наважуватись..." Наважуватись, мліти, бути злим Жорстоким, ніжним, сильним і безсилим Зрадливим, вірним, боязким і смілим Без відпочинку жити лиш одним Здаватись скромним і зарозумілим Ображеним, веселим і сумним Вдоволеним, сердитим, посмутнілим З розчарувань втікати на свободу Забувши користь, полюбити шкоду Отруту пити, мов напої п’яні Життя і душу – дати все в омані Повірити, що в пеклі – місце раю Це є кохання, хто кохав, той знає
Р.: Це є кохання. Я кохав - я знаю. І.: Афродіто, він мене смішить. А.: Тим, що відкрито говорить про свої почуття? Але ж він висловлює тільки те, що лежить у нього на серці. І.: Ти хочеш сказати, що можеш читати у наших серцях? А.: Так, від мене немає таємниць. Я можу не лише читати людські думки, а й змінювати їх. Я можу як запалювати, так і знищувати любов у людських серцях. І.: Цікаво було б побачити, як ти це робиш. А.: Що ж, дивіться! Інсценізація уривку з роману «Собор Паризької Богоматері» (Клод Фролло освідчується у коханні Есмеральді)
І.: Ах, як сумно! А ти зміг би ради мене померти? Р.: Ти справді цього хочеш? І.: Ні-ні! Що ти, я пожартувала. А.: З коханням жартувати не можна. Р.: Ти дуже жорстока, якщо можеш так жартувати, але все одно ти мені подобаєшся. Вірш "Є в коханні..." Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість і жаль Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль І з тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часто сум, І бувало б, темніла зірка У тумані тривожних дум Але певен, що кожного разу І вагання, і сумнівів час Дріб'язкові хмарки образи Не закрили б сонця від нас Бо тебе і мене судила б Не образа, не гнів - любов В душі щедро вона б світила, Оновляла їх знов і знов У мою б увірвалась мову, Щоб сказати в тривожну мить: Ненаглядна, злюща, чудова, Я без тебе не можу жить!
А (до І) Мовчи! І.: Та я ж нічого не говорила. А.:Але хотіла сказати... В душі ти засміялась і подумала. "Якщо не можеш без мене жити, тоді помирай". І.: Я... А.: Мовчи! Бо зараз скажеш ще якусь дурницю. Краще я на одну хвилину зачарую твоє серце і ти заспіваєш нам якусь гарну пісню про кохання.
Пісня "Волошки"(або будь-яка інша) А (до Р): Ти хотів мене про щось попросити? Може, ти хочеш, щоб я заставила її покохати тебе? І.: Що?! Р.: Заспокойся, я не вимагатиму від тебе такої жертви. Афродіто! Якщо ти справді можеш читати у моєму серці, то передай словами те, що я відчуваю.
Вірш "Якби помножити"… Якби помножити любов усіх людей Ту, що була, що є і потім буде То буде ніч. Моя ж любов як день Не знали ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі,- Моя любов горітиме яркіш За всі сонця на тисячі століть Якби зірвать квітки з усіх планет Що вітер їх під зорями колише,- Моя любов пахтітиме міцніше Над квіти всі, крізь років вічний лет. Якби зібрать красунь усіх віків, Повз мене хай ідуть вони без краю,- Моєї я на них не проміняю Ні одній з них не склониться мій спів. Хай очі їх зіллються в зір один І в серці зір цей буде пломеніти Зачарувать мене не зможе він - Твоїх очей йому не замінити З яких зірок злетіла ти сюди Така ясна що спів про тебе лине? І.: Ах, як цікаво! Ах, як приємно! Ти б ще заспівав. Пісня "Очі дівочі"(або будь-яка інша) І.: Ах, як цікаво! Ах, як приємно! Ти б ще заплакав! Афродіто! Він мені і вірші розказує, і співає. Може він для мене ще й заплакати? А.: Не грайся своїми словами! Не спокушай свого кохання. Р.: Ну, навіщо ти так? Я ж тебе справді кохаю (кладе руки Ірі на шию). Проста і нехитра істина Від неї нам не втекти Доля одна нам виткана Що б не казала ти І.: Відчепись! Афродіто! Якщо ти справді маєш владу над його серцем, тоді застав його зрозуміти, що він мені зовсім не подобається, він для мене ніхто! Вірш "Ти ховаєш очі" Ти ховаєш очі Супиш темні брови Запалив цигарку Ледь тремтить рука От і вся розмова І кінець любові Що була для мене Як полин гірка Подивлюсь байдуже Бо така вже вдача Тільки пильно гляну А прийду у дім - Упаду на ліжко, Упаду й заплачу. А чи варто плакать Як нема за ким? Р.: (довго мовчить, далі задумливо): А чи варто плакать, як нема за ким? І.: Ти що, образився? Я ж пожартувала. Насправді ти мені дуже-дуже подобаєшся. Можливо, я в тебе навіть трішки закохана. Р.: Трохи закохатися неможливо, або людина кохає, або ні. І.: Я кохаю тебе. Р.: Ти? Не сміши мене! Ти взагалі не здатна на якісь сильні почуття! І.: Я кохаю тебе, зрозумій. Р.: Що ти заладила, як папуга. І.: Не смійся наді мною, я ж кохаю тебе. Тільки не можу виразити це словами. А.: Я допоможу тобі. Освідчуватися у коханні - це велике мистецтво. Треба вчитися говорити коханій людині ніжні слова. Подивіться, як це зробили Ромео і Джульетта. Сценка "Ромео і Джульетта" (освідче ння на балконі) І.: (кладе руки на плечі) У мене в серці злиток горя й муки Та й ти вже, бачу, каєшся сповна І я кладу тобі на плечі руки І говорю: "Пробач, моя вина". Р.: Відчепись! Я тобі не вірю! І.: Тому що я так довго жартувала? А.: Жартувала? З коханням не жартують. Хіба ти не знала? І.: Тепер знатиму... І що ж мені робити? А.: Страждай! І.: Я страждаю. А.: Проси в нього пробачення. Вірш "За серця молоду…" За серця молоду несамовитість, За те, що я не вміла полюбити Твоєї ніжності і чистоти. Прости... За те, що наперед усе я знала, Що ніби кликала - й зухвало обминала, За жаль, який в тобі так тяжко стиг Прости... За ту відьмарську владу над тобою, За те, що все пустила за водою Бо не хотіла, не могла, не вміла Коритися душі й не чути тіла, За тихий зойк твоєї правоти, Прости...Прости...
І.: Прости! Прости! Р.: Знаєш, напевне, ми з тобою просто різні люди і тому не зможемо бути разом. Пісня "Не в тому річ" Р.: Бачиш, як в пісні співається - "ми з тобою різні". І.: Афродіто! Він не вірить мені, чи й справді розлюбив? Відкрий мені його серце! А.: Краще ти відкрий йому своє.
Вірш "Моя любове" Моя любове! Я- перед тобою Бери мене в свої блаженні сни Лиш не зроби слухняною рабою Не ошукай, і крил не обітни Не допусти щоб світ зійшовся клином І не приспи для чого я живу Даруй мені над шляхом тополиним Важкого сонця древню булаву Не дай мені заплутатись в дрібницях Бо кості перевернуться в гробницях Гірких і гордих прадідів моїх І в них було кохання як у мене І від любові тьмарився їм світ І їх жінки хапали за стремена Та що робити - тільки до воріт... А там... А там... ? жорстокий клопіт бою І бій мечів до третьої весни Моя любове! Я- перед тобою Бери мене в свої блаженні сни.
І.: Моя любове! Я - перед тобою. Р.: Бери мене в свої блаженні сни (перекривляє)? Дякую! Тільки от спати я ще не хочу. І.: Афродіто! Він знущається наді мною! А.: А чого ти чекала? Що після всіх твоїх насмішок він цілуватиме твої руки? І.: Але ж... якщо він справді кохає так, як говорив... Я знаю, що заради коханої людини можна здійснити будь-який подвиг. Р.: ... або злочин. І.: Можна віддати навіть власне життя. Р.: Краще чуже. І.: Хочеться, щоб кохана людина жила якомога довше. Р.: ... або померла якомога скоріше. І.: Афродіто! Які страшні речі він говорить! А.: Але він правий. Інколи трапляється так, що закохані вбивають тих, кого люблять. І.: Невже це можливо? Я читала про тих, хто віддав своє життя ради коханої людини. Наприклад, Ромео і Джульетта. А.: Буває і по-іншому. І.: Не розумію. А.: Уяви на хвильку, що він перестав тебе кохати. Р.: І. уявляти не треба! Перестав! А.: Своєю сваркою ви не даєте мені закінчити думку. Так от, якби він тебе Розлюбив, що б ти вибрала - нехай він буде щасливим з іншою чи нехай він помре? Інсценізація "Ой, не ходи, Грицю..." (розмова Марусі з ворожкою,отруєння Гриця, далі однойменна пісня)
Р.: То що б ти вибрала - нехай я буду щасливий з іншою чи нехай я помру? А.: Ні-ні, не вимагай від неї відповіді. У реальному житті такі стосунки - рідкість. Це притаманне лише романтикам. Р.: А я - романтик!
Вірш "Ти себе романтиком назвав" Ти себе романтиком назвав О, моя кохана, ти казав Якби ж ти розумів, якби ж ти знав Як я кохала. Ти ж лиш жартував. Я знаю, чому все так погано Ти надто юний і любить тобі ще рано Але ж тоді як мені жити? Тебе забути, не любити? Я так не можу, бо кохаю Тебе постійно я стрічаю Тобі у вічі заглядаю Ти зрозумій, я так страждаю Давай все зміним, мій єдиний Най ллється спів перепелиний Най ллється сонце, гріє нас з тобою Бо я - твоя і ти - зі мною. І.: Давай все зміним, мій єдиний! Р.: Я нічого не хочу змінювати. Мене все влаштовує у наших стосунках. Раніше ти сміялася з моїх почуттів, тепер я можу посміятися з твоїх. І.: Афродіто! Я така нещасна. А.: Ти така щаслива... (Обіймає її)
Вірш "Як пощастило..." Як пощастило дівчинці в сімнадцять В сімнадцять юних, неповторних літ Ти не дивись, що дівчинка сумна ця Вона ридає, але все як слід Вона росте, ще завтра буде вищенька Але печаль приходить завчасу Це ще не сльози, це - квітуча вишенька Що на світанку струшує росу Ця дівчинка зіткнулась з неприємністю Хлопчина їй не відповів взаємністю Мабуть, тому, що любить іншу дівчину А вірність має душу неподільчиву... Ти не дивись, що дівчинка сумна ця Як пощастило дівчинці в сімнадцять.
І.: Пощастило... Я стільки часу говорю про мою любов, а він мов не чує жодного мого слова. А.: Говорити можна і без слів. І.: Як? А.: Поглядами... Жестами. Танець двох закоханих (будь-який сучасний танець) Р.: (відійшов вбік, всім своїм виглядом виражає презирство). І.: (до А) Бачиш, раніше він мене не слухав, тепер він на мене вже й не дивиться. Ну що мені ще зробити? Вірш "Коли терпінню..." Коли терпінню прийде край У двері він постука Чекай, але не виглядай Хоч це, я знаю, мука Ти не шукай його в юрбі Не клич очима німо Якщо належить він тобі Ніхто вже не відніме Не шарпай серденько своє В думках про мить жадану Якщо він є, а він десь є! То віднайде кохану У тузі долю не благай Мине, як сон, розлука Коли терпінню прийде край У двері він постука... Р.: Афродіто! Якщо ти справді маєш владу над її серцем, тоді застав її зрозуміти, що вона мені зовсім не подобається, вона для мене - ніхто! А.: (до І.) Я знаю, що ти зараз відчуваєш...
Вірш "Годі з мене..." Годі з мене! Не можу! Не буду! Не хочу! Я прощаюсь, нервуюсь, небилиці торочу. Що тобі до мене? Ти себе лиш любиш Завтра ж знайдеш іншу про мене забудеш. Що тобі до мене? Це кінець, ти знаєш. То чому тепер лиш кажеш, що кохаєш Де ти був раніше, чом тоді мовчав Як я тебе питала, ти голову схиляв Тепер ти все говориш, але завжди мовчав Мені чомусь здавалось, мене ти зневажав Мене переконати - таке важке завдання Хоча в душі жевріє ще іскорка кохання Ти міг би щось зробити , мене переконати Але ти не такий і будеш знов мовчати Ну все, кінець!... Упала зірка з неба... Я знов тебе люблю, нічого більше не треба. Р.: Ну, якщо тобі більше нічого не треба... І.: Перестань чіплятися до слів! Р.: А то що буде? І.: А то я усвідомлю нарешті твої слова, що ти мене не любиш. Р.: Я такого не говорив. І.: Говорив ( розказує вірш "Не зумів") Не зумів ти любов зберегти Не зумів? Не зумів - і не треба! Тож тепер не запитуй мене, Чом байдужа я стала до тебе Чом при зустрічах часто мовчу Або зовсім я їх не хочу Не переч і не стій на шляху Не дивися запитливо в очі Не переч і не стій на шляху Я до тебе вже стала байдужа Я тепер вже тебе не люблю Хоч любила колись дуже-дуже. Р.: (до А) Афродіто! Чим вона мені дорікає? Хіба я хоч раз казав, що її не люблю? І.: Хоч раз? Ти казав це сто разів! А.: Годі вам сваритися. Не забувайте, що я можу читати у ваших серцях. І і Р (разом): Тоді скажи, що ти прочитала у моєму серці. Всі разом співають "Чуєш, тебе я люблю…"
Сценарій літературної вистави, створеної на основі давньогрецьких міфів. "Пригоди двієчника у Давній Греції"
Оформлення сцени: Сцена розділена на три частини: Царство Аїда, парк, Олімп. Герої діють на своїй території. Замість Харона - Сфінкс (загадка). Зевс може сидіти на троні від початку до кінця, включати музику, підказувати акторам їх слова, взагалі - керувати світом. Герої не покидають сцену, а сідають біля трону Зевса (боги) чи у підземному царстві біля Аїда (всі решта). Дійові особи: Зевс, Гера, Афіна, Афродіта, Еріда, Фетіда, Еврідіка, Сфінкс, Аїд, Одіссей, учень-двієчник, доньки царя, подруги Еврідіки, Мінотавр, медуза Горгона, Сфінкс. Ведуча: Пропонуємо вашій увазі виставу: "Пригоди двієчника у Давній Греції". Давньогрецькі міфи - одна з перших і, напевне, найцікавіших сторінок світової літератури. Хоча вони були створені більше трьох тисяч років тому, дуже мало можна назвати творів, написаних так цікаво і повчально, як міфи. Хтось вважає міфи вигадкою, казкою для дорослих. Хтось, навпаки, вірить всьому, про що в них розповідається. Жили чи ні на горі Олімп в Давній Греції боги, які були безсмертними і могли виконати будь-яке бажання людей? Існували чи ні страшні чудовиська в той час? Напевне, відповідь на ці питання забрали зі собою ті, хто створив міфи. А самі міфи живуть і зачаровують нас своєю красою. До вашої уваги коротка характеристика дійових осіб. Мінотавр - чудовисько з головою бика і тілом людини, жив у лабіринті. Медуза Горгона - жінка зі зміями замість волосся; кожен, хто її побачив, перетворювався на камінь. Сфінкс - вічний загадковий символ, стеріг вхід до царства Аїда. Аїд – бог підземного царства, найбільш невблаганний бог, нікого не слухав і не відпускав, а тому ніхто з тих, що померли, не могли повернутися назад. Еврідіка - дівчина, яка вміла гарно танцювати; одного разу наступила на змію і померла під час танцю. Одіссей - знаменитий давньогрецький герой, якого оспівав Гомер в однойменній поемі. Афіна - богиня мудрості і війни, допомагала всім, хто прагнув військової слави. Афродіта - богиня кохання, вважалася найчарівнішою на Олімпі. Фетіда - богиня моря, їй ми завдячуємо афоризмом "ахіллесова п'ята". Еріда - богиня сварки, їй ніхто не приносив жертв, бо вона намагалася всіх посварити . Гера – богиня влади, дружина Зевса, разом з ним керувала Світом. І нарешті – цар богів - Зевс. (Входить Зевс, ведуча йому вклоняється). Давні греки вважали, що він править світом, тримає в своїх руках життя і смерть. Його боялися не тільки люди, а й боги. Всі йому приносили жертви і поклонялися (ведуча ще раз вклоняється Зевсові і виходить). Зевс: Давні греки були мудрими людьми, а тому вірили в богів. Вони розуміли, що від нас залежить їх доля, що ми тримаємо в своїх руках їх життя і смерть. Згодом люди стали насміхатися над богами, забуваючи, що їх життя подібне до тоненької ниточки, яку легко прив'язати до чого-небудь, заплутати або навіть обірвати. І якщо боги не завжди карають зухвальців, то тільки тому, що ми маємо досить часу, бо попереду в нас - вічність. Зевс сідає на Олімп. Учень: (входить роздратований, жбурляє сумку) Знову та двійка з зарубіжної літератури. Скільки можна вчити ці міфи! Вже би перейшли до якоїсь іншої теми... Ви можете назвати хоча б одного міфічного героя?.. І я не можу. І навіщо вони мені? Все одно я їх ніколи не побачу. Або от олімпійські боги. І чого ті греки тільки не навидумували. На кожному кроці принось жертву якомусь богові, бо спіткає тебе невдача. Йдеш кудись, їдеш, розпочинаєш нову справу - боги вимагають своєї жертви. (почухав потилицю). Правда, боги таки допомагали тим людям. Ще не було жодного випадку, щоб боги взяли жертву і не допомогли. Можливо, вони справді були богами? Тільки де вони тепер? От я б зараз не пошкодував богам будь-якої жертви, тільки б мене завтра не питали на уроці (зітхнув). Та що там мріяти. Треба відкривати книжку і читати міфи, то може, завтра бодай трієчку витягну (читає і засипає) Входить Еріда Зевс: Хто посмів не послухатись мого наказу? Я - цар богів і якщо я звелів зібратися всім богам на Олімпі, то всі повинні бути тут! Еріда: А Аїд не захотів прийти! І що ти йому зробиш? Зевс: Як то що? Та я його!... (до Еріди) Але зачекай. Може, ти навмисне мене хочеш з Аїдом посварити, так як ти богиня сварки? Ану признавайся! Може, ти Аїду і не передала, що я збираю всіх богів на раду? Еріда: (злякано) Пробач мені, о великий Зевс. Я тебе більше ніколи не буду обманювати. Не карай! Зевс: Та що з тобою поробиш! На те ти і богиня сварки, щоб когось посварити. Йди вже. Еріда виходить, Зевс сідає на трон. Входять веселі Гера, Афіна, Афродіта. Гера: Що не кажіть, а добре бути богинею! Всі тобі кланяються... Афіна: Та й царям кланяються. А головне - жертви приносять! Афродіта: Ні-ні, головне - не це. А те, що ми вічно будемо молодими і вродливими. Афіна: І що кожне наше бажання збуватиметься. Ми маємо все і завжди будемо мати все, чого ми забажаєм! Зевс кашлянув. Гера: Вітаю тебе, великий Зевс! Зевс: (до Афродіти) Вітаю тебе, чарівна Афродіто! (до Афіни) Вітаю тебе, мужня і смілива Афіно! Гера: А мене, свою дружину Геру, ти ніби не помічаєш? Зевс: У тебе, напевно, щойно побувала богиня сварки Еріда? Гера: Ні... З чого ти взяв?! Зевс: Ну то чого ти вже починаєш сваритися? Ми - боги і повинні бути вищі від земних сварок. Мусимо бути завжди впевненими у собі, щасливими, усміхненими, щоб люди вірили нам. Адже від нас залежить їх доля, (сідає на трон, богині - біля його ніг). Але чому я вам це говорю? Ви і самі все добре знаєте. А зібрав я вас ось для чого... Входить Еріда (під час їх розмови) Еріда: Терпіти не можу, коли всі спокійні, усміхнені. Треба щось робити. (кладе яблуко і виходить, потираючи руки). Афродіта: (помітила яблуко). Що це за яблуко? Ой! На ньому написано: най-ча-рів-ні-шій. О! Це мені! Адже всі знають, що богиня кохання найчарівніша. Афіна: Чого це обов'язково тобі? Кожну богиню можна назвати найчарівнішою! Гера: Думаю, сперечатись ніхто не буде. Я – дружина Зевса, а значить, я - найчарівніша! Афродіта: Якщо хтось має владу, то це ще не означає, що має вроду! Афіна: Ми не зможемо самі розділити яблуко. Треба звернутися до Зевса. Гера: (дає Зевсу яблуко) Правильно, а вже Зевс обов'язково віддасть яблуко мені, адже я - його дружина. Правда, я найчарівніша? Афродіта: Ну як можна таке говорити! Зевс, правда, я - найчарівніша? Афіна: Зевс, якщо ти не віддаси яблуко мені, то я, як богиня війни, розпочну таку велику війну, що в ній загинуть всі люди Землі. Хто тоді тобі буде жертви приносити? Гера: Якщо ти не віддаси яблуко мені, я на твоїй голові все волосся вискубаю! Зевс: (хапається за голову і сходить з трону) Ото клопіт на мою голову! Що маю роботи? (до глядачів) Звичайно, я б без вагань віддав би яблуко богині кохання Афродіті, але що скаже моя дружина Гера? Та й Афіна погрожує знищити цілий світ, над ким я тоді буду правити? Що ж мені робити?.. О, придумав. Треба перекласти цю ношу на чиїсь плечі. Добре бути царем богів і вирішувати всі справи. Але ще краще – нехай хтось вирішує їх за тебе. Тоді мені ніхто не скаже, що я не вмію правити світом... Але кого б знайти?... На чиї плечі перекласти цю ношу? (побачив учня) Гей, ти! Прокинься! З тобою говорить цар богів Зевс! Учень: (солодко потягається) Мені такий сон приснився... Ніби зі мною сам Зевс розмовляв... (побачив Зевса). Ти хто? Зевс: Як ти смієш сидіти перед богом?! Ще раз тобі кажу, з тобою говорить цар богів Зевс! Учень: (сидить) Та знаю, що царя богів звати Зевс. Хоч в мене і двійка із зарубіжної літератури, але ім'я Зевса я запам'ятав. Але чого ти кричиш? Боги бувають тільки в міфах, так що нічого поганого ти мені зараз не заподієш. Зевс: Не заподію?! Спалю! а попіл за вітром розвію! Встати! Учень: (зривається і знову падає, до глядачів) Я пропав! Живий Зевс, а я почав над ним насміхатися. Що мені робити? (до Зевса) Не карай, не вбивай! Все, що захочеш, для тебе зроблю! Зевс: (задоволено) Все, що захочу? От і добре, бо в мене для тебе якраз робота є. Та не хвилюйся ти так! Робота легка, приємна. Ось бачиш це яблуко? А он стоять три богині: богиня кохання Афродіта, богиня війни Афіна і моя дружина Гера. На яблуці написано: найчарівнішій. Так от, яка тобі богиня найбільше сподобалася, тій і віддай яблуко. На бери! (дає яблуко і сідає на трон, задоволено посміхаючись). Афродіта: Якщо даси яблуко мені, я обіцяю тобі кохання найкрасивішої дівчини світу. Афіна: Якщо даси яблуко мені, я обіцяю тобі військову славу і подвиги. Ти будеш непереможним героєм, слава про тебе гримітиме по всьому світу. Гера: Не слухай їх! Дай яблуко мені і я обіцяю тобі владу над цілим світом. Всі будуть боятися тебе і шануватимуть як бога. Учень: (до глядачів) Що мені робити? Кого вибрати?.. Зачекайте! Я про це колись чув, як нам вчителька розповідала... Так, дійсно... Зевс не хотів сам вирішити цю задачу і переклав її на плечі якогось юнака... Як же його звали? Ага, Паріс!... Що ж зробив цей Паріс, кого він вибрав?...Згадав! Він вибрав Афродіту, яка в нагороду подарувала йому кохання Олени Прекрасної. А що ж було далі?.. Афіна розпочала Троянську війну, а Гера зробила так, щоб на цій війні загинув Паріс... Я пропав! Кого б, я не вибрав, все одно мені смерть! Одна богиня мене нагородить, а дві покарають! Що мені робити? Я готовий принести будь-яку жертву, щоб врятуватися!... Жертву?... Дійсно, якщо богам приносити жертви, вони допомагають, вони виконують те, чого люди просять... А чого я прошу? Якби мене нагородили всі три богині, то я більше нічого б і не бажав. Так! Якби в мене було три однакових яблука!.. Зевс! Допоможи! Бери будь-яку жертву, тільки дай ще два яблука (падає на коліна). Зевс: Ти диви, як придумав! Молодець! Я, звичайно, можу тобі дати ще два яблука, але яку жертву ти мені принесеш? Учень: Та яку скажеш! Зевс: (грізно) Ти знаєш, що боги воліють крові?! Учень: (розгублено) Крові? Де ж я її візьму? (дивиться на глядачів) Кого б я в жертву приніс, га?.. Он сидить один хлопчина, з яким в мене давні старі порахунки, (до слуг, які вийшли). Взяти його! З залу тягнуть глядача, який репетує. Його зв'язали, поклали перед Зевсом. Учень підносить ніж і "жертва" затихла. Його виносять слуги. Учень дає Зевсу закривавлений ніж, той - яблука. Учень: (дає перше яблуко Афіні) Ти казала, що я стану героєм! Афіна: І я не обману тебе. Ти станеш найсильнішою людиною у світі. Але спочатку я передам тебе в руки богині Фетіди, яка буде піклуватися про тебе як мати і яка загартує твоє тіло і душу. Входить Фетіда Фетіда: О мій маленький синочку! Які страшні випробування чекають на тебе. Скільки жахливих боїв доведеться витримати, скільки чудовиськ перемогти. Треба зробити твоє тіло невразливим. Я змажу тебе чарівним бальзамом, щоб жодна стріла не завдала тобі рани, щоб ти зумів побороти кожного, з ким тобі доведеться битися. Заходить Одіссей Одіссей: Ти закінчила свою роботу? Закінчуй швидше, бо його чекає битва з медузою Горгоною. Фетіда: (заступає сина) Ні! Я не дам свою дитину на поталу цьому чудовиську! В Горгони на голові замість волосся - змії, і кожен, хто її .побачить, перетворюється на камінь! Одіссей: Але ж твій син сам вибрав цей шлях. Фетіда: Ніхто добровільно не може вибрати свою смерть. Йди геть! Я його не відпущу з тобою! Йди геть! (проганяє Одіссея,до глядачів) Що мені робити? Як його захистити від вірної смерті?.. О,придумала! Язаховаю його так, що ніхто не знайде - ні друзі, ні вороги. Я переодягну його в жіночий одяг і поселю в палаці царя Лікомеда разом з його доньками. Хто стане шукати воїна серед дівчат? Входить Одіссей Одіссей: Таки добре заховала Фетіда мого товариша! Що ж я маю робити? Адже тільки він може перемогли медузу Горгону... Треба просити допомоги в Афіни, бо сам я ніколи не знайду. З'являється Афіна Афіна: Ти шукав мене, хоробрий Одіссею? Одіссей: Так, мені потрібна твоя допомога, бо лиш богиня може допомогти там, де зашкодила інша богиня. Ти не знаєш, де Фетіда заховала того єдиного героя, який може перемогти медузу Горгону? Афіна: Так. Він в палаці царя Лікомеда, разом з його дочками, переодягнений у жіночий одяг. Одіссей: То як же я його впізнаю? Афіна: (з усмішкою) Це вже ти сам вирішуй, на те ти і хитромудрий Одіссей. Виходить. Входять дівчата і сідають вишивати. Одіссей: (до глядачів) Що ж мені робити? Я ж не можу підійти до царівни і запитати, чи вона не переодягнений юнак? Мене ж тоді слуги царя Лікомеда собаками зацькують... О, придумав! (виходить і повертається в одязі купця) Сережки! Намисто! Дорогоцінні прикраси! Дівчата підбігають до нього, а хлопець і далі вишиває. Тебе не цікавить намисто, то може, зацікавить ось це (показує ніж). Учень: Ох, як стомилися мої руки вишивати, як скучили вони за зброєю. Дякую, друже! Скидає жіночий одяг, дівчата виходять. Вбігає Горгона. Одіссей: Заплющуй швидше очі! На неї не можна дивитися! (падає на коліна, заплющує очі). Учень: На неї не можна дивитися, але її можна вбити! З заплющеними очима шукає її на сцені і "вбиває" (обрізає волосся і показує його глядачам). Вигуки: (за сценою) Слава героєві, який вбив медузу Горгону! Слава героєві! Слава! Вбігає Мінотавр Мінотавр: Ти вбив Горгону, але тобі не здолати мене. Одіссей і учень б'ються з ним, але не перемагають. Мінотавр: Я не боюся тебе, тому що я знаю твоє вразливе місце. Тебе мати, морська богиня Фетіда, купала в дитинстві в чарівній воді, тримаючи за п'ятку. І тому досить отруйною стрілою тебе дряпнути, як ти помреш. Одіссей: Ні! Він не може померти! Афіно! Допоможи йому, врятуй його! Учень і Мінотавр б'ються. Афіна: На жаль, Одіссею, тут я безсила. Я можу дати йому військові подвиги, але не можу дати безсмертя. Учень: Ні! Я не хочу померти! (хапається за груди, витягає друге золоте яблуко), Афродіто! Ти обіцяла мені кохання! Входить Афродіта. Всі інші виходять. Афродіта: Заспокойся! Всі твої страхи закінчилися. Доки з тобою буду я, тобі не загрожуватимуть жодні інші стріли, крім стріл Амура. Учень: (наполегливо) Ти обіцяла мені кохання (дає їй яблуко). Афродіта: І я не обману тебе (показує на глядачів). Вибирай дівчину, яка тобі подобається. Обіцяю, вона покохає тебе. Забігають під музику 4-5 дівчат, беруть юнака у коло, кружляють, Далі розбігаються. Він бере за руку одну, але вона виривається і танцює з іншими. Учень: Афродіто! Подаруй мені кохання цієї дівчини! Як її звуть? Афродіта: Її звуть Еврідіка. Учень: Зроби так, щоб Еврідіка покохала мене. Щойно вона мене відштовхнула, але ж ти богиня, ти все можеш. Афродіта: Так, я богиня і в моїй владі запалити кохання в грудях цієї дівчини. Підійди до неї! Учень: (бере Еврідіку за руку) Ти так гарно щойно танцювала! Станцюй для мене, Еврідіко!
Голосніше лунає музика. Еврідіка танцює, далі наступає на змію, скрикує, присідає, тоді встає і повільно йде, як тінь. Учень: Еврідіко! (до Афродіти) Що з нею? Афродіта: її вкусила змія і вона помирає. Учень: Врятуй її, адже ти богиня! Афродіта: На жаль, я маю владу лише над її коханням, але не над життям. Учень: (коли Еврідіка йде) Куди вона йде? Афродіта: Вона помирає і її кличе до себе бог підземного царства Аїд. Учень: Еврідіко, не йди! Еврідіко, не помирай! (хоче бігти за нею, Афродіта його затримує). Афродіта: Стій! Хіба ти не знаєш, що Аїд - бог мертвих. Жодна жива людина ще ніколи не потрапляла в його царство, а ті, хто йшли, не поверталися. Ніхто з тих, що померли, не зміг повернутися назад. Учень: Тоді і я хочу вмерти! Навіщо мені моє життя, якщо в ньому немає Еврідіки? Йду до Аїда, буду благати його повернути її або забрати і моє життя (йде) Афродіта: (вслід) Ще ніхто не зміг повернутися назад!.. А втім, хто знає, боги вміють творити чудеса, але справжня любов теж здатна творити диво. Афродіта виходить. Входить Сфінкс і заступає дорогу учневі. Сфінкс: Стій! Куди ти йдеш? Учень: Пропусти мене, я не зробив тобі нічого поганого. Сфінкс: Не можу! Живі не мають права входити в царство мертвих. Учень: А ти що тут робиш? Сфінкс: Я - Сфінкс. Я - вічний загадковий символ. Я загадую людям загадку, яку ще ніхто з живих не відгадав, а тому я ще нікого з живих не пропустив в царство мертвих. Учень: Давай свою загадку. Може, я спробую відгадати. Сфінкс: Що в світі найважливіше? Учень: Смерть! Сфінкс: Чому? Учень: Тому що рано чи пізно вона прийде до кожного з нас. Сфінкс: Вірно! Ніхто з живих ще не зміг відгадати моєї загадки. Ти - перший. Що ж, проходь! Відступає. Обоє виходить. Входять Аїд і Еріда.
Аїд: (сміється) Що я чую? Ще одна душа, душа такої прекрасної дівчини, потрапила в царство мертвих? Еріда: І ще одна душа може бути твоєю. Кажуть, що в цю Еврідіку так закохався один юнак, що готовий і сам розстатися з життям. Він іде сюди, просити, щоб ти повернув йому його кохану. Аїд: Він сам іде сюди? Жива людина? Ще ніхто з живих сам до мене не приходив. Подивлюся я на цього сміливця!? Еріда: Тільки ти не віддавай йому Еврідіки. Аїд: Звичайно! Про що мова! Я не тільки її, я навіть його не відпущу! Ха-Ха- Ха! Входить учень. Аїд: (роздивляється його) То ти і є той сміливець, який ладен розстатися з життям заради кохання? Вперше бачу живого, який спустився в царство мертвих! А ти не боїшся мене? Знаєш, що я можу з тобою зробити? Думаєш... Учень: Я думаю тільки про те, що ти вже зробив. Як ти міг відняти життя в дівчини, яка так мало прожила, яка так любила танцювати і яку так любив я? Співає про свою любов (можна включити запис). Аїд: (перебиває його). Чого ти просиш? Той продовжує співати. Аїд: (витирає сльози) Проси, чого хочеш, я все для тебе зроблю. Еріда: Ти що, Аїд! Він зараз попросить, щоб ти повернув йому Еврідіку! Аїд: (витирає сльози) Його слова розтривожили мою душу. Я все ладен зробити, тільки щоб він так не страждав (до учня). Чого ти просиш? Я все для тебе зроблю. Учень: Мені потрібна тільки Еврідіка. Верни її, або візьми і моє життя! Еріда: А я що тобі казала? Не послухав мене, то суши тепер свою дурну голову. Як ти зможеш її повернути, якщо вона вже перетворилася на тінь? Та й хто після того, як тебе зумів розчулити якийсь хлопчисько, буде тебе боятися як бога?! Хто?! Аїд: (до учня) Ти справді просиш неможливого. Але я дав слово і дотримаю його. Слухай уважно! Твоя Еврідіка перетворилася на тінь і буде залишатися такою, доки буде в підземному царстві. Ти йди і вона буде йти за тобою. А коли ви перейдете води священної ріки Стіксу. яка відділяє живих від мертвих, твоя Еврідіка знову перетвориться на дівчину. Тільки пам'ятай! Ти не маєш права оглядатися, доки не перейдеш Стікс! Інакше тобі вже ніколи не бачити твоєї Еврідіки! Йди! І не заставляй мене пошкодувати, що я відпускаю вас обох! Учень повільно йде, Еврідіка за ним. Еріда: Дурень ти, дурень! Ну який ти після цього бог! Аїд: Зачекай! Вони ще не перейшли Стікс і ніколи його не перейдуть! Учень: (зупиняючись) Я не чую її кроків за спиною. А що, як Аїд мене обдурив. Або з Еврідікою в дорозі сталося якесь нещастя? Оглядається. Еврідіка швидко відступає. Аїд: (сміється) Все одно вона повертається до мене! Ха-Ха-Ха! Вона моя! Обоє зникають. Учень плаче. Учень: Еврідіко! О, що я наробив! Я двічі втратив своє кохання. Я два рази втратив своє життя! Я не хочу жити! Мені більше нічого не треба! Лежить і плаче. З'являється Гера. Гера: Встань! Будь мужчиною! Витри сльози! (перекривляє).Мені вже більше нічого не треба... Є одна річ, від якої ще ніхто не відмовився. Учень: Я відмовлюся! Я навіть не хочу знати, що ти мені пропонуєш, бо я не хочу нічого! Повір мені і залиш мене самого. Гера: Я б залишила, але ти обіцяв мені одну річ. Учень: Яку річ? (байдужим голосом) Ах, так, яблуко. Яблуко, на якому написано "найчарівнішій". О, якби тут була моя Еврідіка, я б не дивився на жодну богиню, я б не вагаючись віддав яблуко їй... Але вона мертва і тепер мені все одно... Бери! (дає їй яблуко) Гера: В мене золоте яблуко з написом "найчарівнішій"! Яка різниця, що таке ж яблуко в Афіни і Афродіти! В мене золоте яблуко і я все для тебе зроблю. Все, що в моїх силах! Учень: Мені нічого не треба. Прошу тебе, дай мені спокійно померти. Гера: Померти? Ні! Я пропоную тобі життя, а разом з життям те, що дається лиш вибраним. Я пропоную тобі владу. Учень: (підводиться) Навіщо вона мені? Гера: Навіщо людині влада? Ха-Ха-Ха! Чи знайдеться серед них (показує на глядачів) бодай один, який ніколи не мріяв про владу? Влада дає багатство! Влада заставляє тремтіти перед тобою людей цілої країни, якщо ти цар, або - людей всього світу, якщо ти бог! А я пропоную тобі стати рівним богам! Учень: (встає, здивовано-радісно) В мене буде влада богів? Ці люди (показує на зал) тремтітимуть переді мною? В мене буде все; чого я забажаю? Я згоден! (ходить по сцені і голосно говорить). Я буду рівний богам! Переді мною тремтітиме світ, тому що він буде належати мені! Всі боги стають півколом Фетіда: Будь обережним. Боги не люблять дуже гордих. Учень: Богам доведеться полюбити мене, тому що я буду рівний їм! Афродіта: Не грайся своїми словами! Не .насміхайся над богами! Учень: (сміється їм в обличчя) Я стану богом. Зевс: (спускається з Олімпу) Ти станеш квіткою! І замість гордо піднятої голови в тебе буде схилена голівка квітки. Так боги покарають гордість! ( Зевс торкається учня, той падає, його обсипають квітами боги.) Горе тим (до залу), що мріють потрапити на Олімп. Це місце належить тільки богам і смертним на ньому немає місця! Боги виходять Учень: (повільно піднімається) О, який я бачив сон. Ніби я одночасно був героєм кількох міфів... Пригадую, що я був Парісом, який не знав, кому з трьох богинь віддати яблуко. Потім я став Ахіллесом, якого морська богиня купала у чарівній воді, тримаючи за п'ятку і якого потім в це єдине вразливе місце вразила стріла. Далі я став Орфеєм і за своєю коханою спустився в підземне царство. А потім мені приснилося, що мене, як Нарциса, боги покарали за гордість (збирає квіти) і перетворили на квітку. А може, це був не сон? Як ви гадаєте? Кидає квіти в зал і вклоняється глядачам. Сніговичок
Українська мова 2 клас Тема: Вживання службових слів для зв’язку слів у реченні. Тип уроку. Урок формування вмінь та навичок. Форма проведення уроку: дидактична гра.
Форма навчальної діяльності: робота в парах, робота в групах.
Загальнопізнавальні цілі:
Предметна :
Особистісна:
Соціальна : вміє співпрацювати в групі, в парі, індивідуально. Навчально-методичне забезпечення: робочі зошити, ручки, підручник, ілюстрації лісовичка і сніговичка, картки із завданням для роботи в парах, в групах.
План уроку
* вправляння в інтонаційному читанні тексту, поділ тексту на частини;
Зміст та завдання уроку
Якщо сядемо красиво, То напишемо на диво. Чисто, рівно і красиво 1, 2, 3, 4, 5 – Починаємо писать. Ручку вправо поверніть, Зошит гарно покладіть І рівненько напишіть. 2.Перевірка домашнього завдання .вправа 40 Зачитайте службові слова, усно складіть речення.
В великому лісі жив дідусь-лісовичок .Сумно було йому. Адже кругом все покрила біла зима. Пташки постихали і навіть зайчик не пробіжить. Тільки вітер гілками колише. Діти, розвеселимо лісовичка? Щоб він не сумував давайте зліпимо йому веселого Сніговичка, який буде тішити лісовичка до весни.
Щоб зліпити Сніговичка , крок за кроком будемо виконувати завдання. Якщо правильно виконуватимемо, то швидко потішимо нашого лісовичка. Кладемо кулю. Отже до роботи.
Знайти і виписати службові слова. У саду в нас на калині, Як стемніє навесні, Мов дзвіночки солов’їні Розливаються пісні. Я прокинусь рано-рано, У садочок вийду я, Під калинонькою стану, Вивчу пісню солов’я. Буду так і я співати, Бо і в мене голос є… Мама каже: «В нас у хаті Солов’ятко є своє». Зачитайте слова, які ви виписали. Отже, кладемо велику кулю.
Щоб зліпити другу кулю, потрібно виконати наступне завдання. Записати речення, вставляючи потрібні за змістом службові слова. (речення записані на дошці) Рано-вранці ми поспішаємо (куди? до чого?) …школи. Багато цікавого дізнаємося ( де? в чому?) ….школі. На перерві граємося ( де? біля чого?) …школи. Після занять повертаємось ( звідки? з чого?)…школи.
Підкресліть вставлені слова. Чи можна висловити думку без цих слів? Для чого , на вашу думку, використовують у мовленні такі слова? Зробіть висновок.
Справились із завданням. Друга куля вже стоїть.
Завдання 41, ст. 22. Ви заслужили третю кулю. Сніговичок наш виріс.
(робота в парах) Наш Сніговичок вже має ноги.
Шпак виглядав із ( шпаківня). Дятел шукав у (кора) комах. Під (дерево) сидів зайчик. Лисичка заховалася в ( нірка).
Отже, подаруємо Сніговичку ручки. Що ще можна бракує нашому герою.
Вправа 44, ст. 23 За те, що ви правильно вправу виконали, даруємо Сніговичку оченята.
Діти плескають в долоні, чувши службове слово. Ласунка Горішок до горішка. Грибочок до грибка Й маленька прудко ніжка На дерево втіка. Ласунка відпочине,- І знов донизу – скік! Та й тягне в комірчинку Такенький боровик. Руденькому звіряті Морози не страшні… Ну як же його звати? Вгадали ви чи ні? (білочка)
А чи може білочка зустріти нашого Сніговичка? (може) Нашому Сніговичку білочка подарувала носик. А з чого носик?
Наш Сніговичок з покритою головою. Має відерце. А тепер чого ще бракує Сніговичку? (ротика) Так . Як же Сніговичок без усмішки. Адже йому потрібно ще розвеселити лісовичка. Щоб наш Сніговичок засміявся, пригадаємо все, що ми знаємо про службові слова. ( діти розказують правила)
Вже нашому Лісовичку не буде сумно у великому зимовому лісі. Тепер його буде веселити Сніговичок до самої весни.
Який вид роботи вам найбільше сподобався? Діти, ви зробили багато корисних справ. Молодці.
Математична Масляна Інтегрований урок з математики і народознавства у 5 класі Оксана Євгенівна Крецул, вчитель математики Стенятинської ЗШ І-ІІІ ступенів Тема. Звичайні дроби Мета. Перевірити якість знань і вмінь учнів з теми «Звичайні дроби»: порівняння дробів, додавання і віднімання звичайних дробів, перетворення неправиль- ного дробу у мішане число і навпаки. Зацікавити учнів математикою, вста- новлюючи між нею і українським фольклором. Розвивати логічне мислення Обладнання. Алфавіт, індивідуальні завдання на карточках, картинки
Хід уроку І. Організація учнів до уроку Учитель. Сьогодні в нас підсумковий урок з теми «Звичайні дроби». І прове- демо ми його під назвою «Математична Масляна». Чому Масляна ? І що це таке? За народними звичаями Масляну святкували останнього тижня перед Великим постом. Її ще називають Масниця, Сирна неділя, Масляниця, Колодка, Колодій. Кожний день Масляної мав свою назву і супроводжувався відповідними дійствами. Люди прощалися із зимою, зимовими святами, залишаючи в пам’яті найкраще. Цього тижня відзначалася перемога світла й тепла над силами холоду. Божество зими Моран поступається своєю владою божеству весни Ладі. На «Математичній Масляні» ми теж відсвяткуємо перемогу сили знань над неуцтвом і лінню, показавши, як ви засвоїли тему «Звичайні дроби».
ІІ. Основна частина Учитель. У перший день - понеділок зустрічалися знайомі, родичі, влаштовували і розкочували снігові гірки, грали в сніжки. Усіх гостей вітають млинцями та оладками. До речі, першим млинцем у Масничний понеділок здавна прийнято пригощати батьків. А ще в цей день роблять опудало Марени, по домівках ходять ряджені та напрошуються на гостини. Цей день називався – Зустрічі. І ми пограємо у сніжки і повторимо додавання і віднімання звичайних дробів.
Учитель. Вівторок – «Загравання». Цього дня народ розважається. Катається на ковзанах та на льодових гірках. Хлопцям дозволялося загравати до дівчат Цього дня починалися ігри. За потішання й сміливість пригощали млинцями. Ми з вами пограємо в математичне лото. На окремих 9 картках записані завдання, які потрібно розв’язати. На дошці знайти правильну відповідь і прикласти картку до відповіді. Коли всі відповіді закриті картками, і всі відповіді знайдено правильно, ми побачимо малюнок.
Учитель. Середа – «Ласунка». Назва говорить сама за себе. Найсмачніший день масляничного тижня. У всіх родинах до столу подають вареники із сиром, млинці, оладки, різні пиріжки. Пригощалися всякими ласощами. Щоб поласувати смачними ведмедиками треба правильно розв’язати логічне завдання. Що треба зробити із дробами на руках і ногах, щоб отримати дріб на животику?
Учитель. Четвер – «Розгуляй». Приносить із собою цілу торбу різних розваг, веселощів та змагань .Всіляко веселилися, каталися на снігових гірках, каталися на конях. Хто перший правильно розв’яже рівняння отримає подарунок. Учитель. П’ятниця – «Тещині вечори». Цього дня за традицією молоде подружжя відвідує усіх, хто був у них на весіллі. А найголовнішою подією є відвідини тещі зятем. Для цього вона готує урочисту вечерю. Зяті ходили в гості до тещ на млинці. Субота – «Посиденьки». Цього дня молода невістка запрошує до себе на гостину усіх рідних та близьких. Частує їх святковим обідом . Ви хочете пригостити смачненьким своїх рідних. Задача. Ви спекли 40 тістечок. {C}{C} пригостили батьків, а тими, що залишилися – сестричок і братиків. Скількома пиріжками ви пригостили своїх рідних?
ІІІ. Підсумок уроку Учитель. Неділя – «Прощений день». Прощалися з Масляною, просили виба- чення у своїх рідних, близьких, сусідів за колишні образи. Привітавшись слід було поцілувати один одного і сказати: «Пробач мене ,будь-ласка», на це почувши: «Бог тебе пробачить». І бажали: «Хай не заходить сонце в серці вашому». І я вам від усієї душі цього бажаю. А ще, щоб у вас ніколи не згасало бажання вчитися,перемагати, досягати своєї мрії. (презентацію та роздатковий матеріал знайдете на моєму блозі) |
